Читати книгу - "Двiйники Стьопи Лознiкова, Володимир Миколайович Владко"

гачки i вкритi червоним шматочки дерева. Поруч - кругла металiчна посудина з довгим носиком i кришкою; в нiй була вода.

- Складнi для розумiння речi, - сказав пiсля роздуму Капiтан. - Так чи iнакше все це дуже примiтивно i не свiдчить про високий рiвень розвитку людей. А загальний вигляд зразкiв?

- Оголенi, як i у нас, тiла, вкритi лише зшитими у виглядi цилiндрiв шматками легкої тканини, - доповiв Номер Третiй. - Мiцно виявленi кiнцiвки типу рук i нiг. Але все це цiлком однакове. Робити копiї буде дуже легко.

- Гаразд, - погодився Капiтан. - Номер Чотири, менi здається, що для прискорення можна взяти лише одного з них: особливої рiзницi я не бачу. Та її i взагалi не може бути в таких простих зразках. Якiсь дикуни! Приготуйте штук п'ятнадцять копiй i надсилайте їх групами по двоє. До дiла, Номер Чотири!

- Так точно, Капiтане.

- I не забудьте одягти на кожного з розвiдникiв так само зшитi шматки тканини. Ми мусимо дотримуватися схожостi в наших копiях.

- Так точно, Капiтане, - знову вiдповiв начальник iнформацiї.

Розвiдники винесли тiло одного з захоплених людей до другої каюти. Тут за командою Номера Четвертого вони почали готуватися до операцiї. Напружено й уважно вдивлялися в нерухому людину, поступово набуваючи її форми. Їхнi краплиноподiбнi тiла стали вищими i вужчими, бiля голови намiтилася шия, витягнулися руки й ноги. Грубий злiпок людини ставав дедалi бiльш схожий з своїм прототипом. Намiтилися риси обличчя, спочатку загальнi, а потiм iндивiдуальнi, що точно повторювали оригiнал.

Начальник iнформацiї стежив за працею розвiдникiв, не кажучи анi слова. Та це навiть було б зайве, бо вiн не мав жодного сумнiву щодо наслiдкiв пiдготовки. Спочатку ще можна було помiтити деякi вiдхилення вiд форми, але потiм чотирнадцять розвiдникiв вже рiшуче нiчим не вiдрiзнялися вiд людини, що лежала перед ними. Здавалося, що коли б вона могла подивитися на них, то побачила б чотирнадцятикратну цiлковиту свою подобу, наче вiдбиту в безлiчi дзеркал.

З майстерень принесли копiї купальних трусiв, також цiлком однаковi. Начальник iнформацiї задоволено вiдкашлявся. Вiн дав останнi вказiвки:

- Увага! Зараз ви вирушите в експедицiю. Ви будете просуватися до селища людей по двоє, з iнтервалами у п'ять-шiсть хвилин. Таким чином, ви увiллєтеся до селища, не привертаючи до себе нiякої уваги, i змiшаєтеся з iншими людьми. Ваше завдання: зiбрати всю можливу iнформацiю про побут цих iстот, яких, очевидно, потiм доведеться знищити, якщо вони будуть опиратися вам. Розмовляти з людьми ви, звичайно, не зможете, бо не знаєте їхньої мови. Ви мусите покладатися тiльки на вмiння тонко й правильно поводитися, як i належить високоорганiзованим iстотам нашої планети, розумовий i культурний рiвень яких незмiрно вищий вiд так званих людей. I запам'ятайте ще: будь-яке ускладнення, суперечка з людьми може привести до провалу цiлої експедицiї, бо в разi поранення чи смертi когось з вас - ви це добре знаєте! розвiдник, як i кожен iнший Молюск, набуває свого звичного, первiсного вигляду. Не забувайте про це - i вперед, хоробрi Великi Молюски!

Розвiдники, вiдсалютувавши, по двоє виходили з корабля. Начальник iнформацiї провiв їх поглядом i повернувся до Капiтана. Вiн доповiв:

- Експедицiя розвiдникiв-копiй вирушила, Капiтане.

- Гаразд, - вiдповiв той, - Накажiть викинути оригiнал з корабля, як i всi iншi зразки. Потреби в ньому вже не буде. Ввiмкнiть iндикатор!

Це був широкий екран, на якому слабо свiтилося мiнiатюрне зображення навколишнього пейзажу, прийняте ззовнi. Видно було, як повiльно пересувалися яскраво-червонi цятки, попарно, одна за одною. Це були розвiдники, що вирушили в свою експедицiю.

Капiтан стежив за ними. Вiн був збуджений бiльше, нiж звичайно пiд час такого сорту експедицiй, це доводили глибокi зморшки, що раз у раз збиралися над його круглими очима.

Зображення на широкому екранi весь час змiнювалося. Яскраво-червонi цятки входили уже в селище. На кiлька секунд перша пара чомусь затрималася, потiм рушила далi.

- Вони вже дiйшли до цих людей, ви бачите, Номер Три? Iнакше б вони не затримувалися. Ах, як шкода, що iндикатор показує тiльки розвiдникiв! пробурмотiв Капiтан.

Ось уже й друга пара розвiдникiв наблизилася до селища. Ще через кiлька хвилин - третя. А потiм усi розвiдники з'єдналися в одну групу...

- Це порушує iнструкцiю, Номер Чотири! Що там трапилося з ними? вигукнув Капiтан.

Ще мить - i одна з яскраво-червоних цяток згасла.

- Що, що таке?.. - вражено сказав Капiтан.

Згасла i друга цятка. Потiм третя. Офiцери мовчки перезирнулися. Це означало, що розвiдники опинилися в якомусь дуже важкому становищi, вони пораненi, може, це була навiть смерть когось з них.

Капiтан повiльно випростався. З хвилину вiн мiркував, а потiм рiшуче сказав:

- Наказую: пiдняти вхiднi трапи! Основнiй групi розвiдникiв i бiйцiв зайняти становище оборони. Механiкам готуватися до зворотного старту корабля! Я побоююсь нападу, офiцери!

Вiн ще раз поглянув на екран. Решта цяток метушилася, кидалася навсiбiч, немов шукала порятунку в безладнiй втечi. Капiтан одвернувся вiд екрана, наче втративши до нього цiкавiсть:

- Ми мусимо вiдлiтати назад, - глухо сказав вiн. - Ми, Великi Молюски, мусимо вiдступати!.. Яка ганьба!..

5

"Дорогий мiй друже Андрiю!

Думаю, що коли до тебе надiйде цей лист, ти в основному вже знатимеш, як i що трапилось у далекому сибiрському селищi Грiзному, де я ось уже другий мiсяць керую геолого-розвiдувальною партiєю. Телеграми кореспондентiв газет, мабуть, розповiли тобi про неймовiрну, дивну i навiть страшну подiю, яка, слово честi, не вкладалася б у рамки правдоподiбностi, коли б... коли б я сам не брав у нiй найактивнiшої участi. Власне кажучи, я й пишу тобi тому, що менi хочеться привести до ладу свої думки... Ну, а коли пiсля цього листа ти захочеш приїхати й написати добрячого нариса про цю справу, - я до твоїх послуг. Приїжджай: менi здається, що цей лист не вичерпає теми, особливо для такого досвiдченого журналiста, як ти.

Так от, у моїй партiї працюють переважно студенти. Три днi тому, коли у нас був вихiдний, двоє симпатичних хлопцiв, Стьопа Лознiков i Петро Селiн, запропонували менi вирушити на рибалку. Я погодився. I ми вирушили кiлометра за два, на лiсову галявину, де рiчка утворювала велику заводь. Ну, скажу я тобi, i клювала ж там рибка!

Бiльше як пiвдня