Читати книгу - "Пишемо нову історію. Як перестати бути жертвою за 12 занять, Лаура Есківель"

вас: «Ні, я ніколи не обрав би такий нечесний світ!» Я знаю, тому ви й взяли цей підручник до рук. Ви не згодні з правилами гри і хочете їх змінити, однак для того, щоб це зробити, слід усвідомити, що мимоволі ми стаємо частиною історії, якій інші нададуть найбільш прийнятну для них форму.

Коли я запитую: «Ким ви хотіли стати, коли були дитиною?», дехто відповідає: «Я хотіла бути медиком, чи антропологом, чи танцівницею, чи ким завгодно, однак не змогла, бо мені не дозволяли, або — тому що обставини повели мене іншим шляхом». Правда в тому, що існують зовнішні фактори, які можуть завадити особистому зросту. Однозначно, один із них — це неолібералізм, економічна модель, яка вирішує долю мільйонів людей. Це так, ніби на адміністративних нарадах великих компаній, які дотримуються кожного слова цієї доктрини, ухвалюють такі рішення: «Проінформуйте президента Мексики, що йому слід відмовитися від політики допомоги селу, бо це змусить селян залишити свою землю та об’єднатися на неформальному ринку, а нам потрібно більше дешевої робочої сили, щоб збільшити своє багатство!»; або «Нам треба змінити харчові звички населення, щоби люди потовстішали, а ми потім продавали їм засоби для схуднення»; або «Що ви думаєте? Виробники спиртних напоїв бідкаються, що вживання алкоголю зменшилося, тож спробуємо посилити сімейну дезінтеграцію; нам потрібно більше депресивних людей, які шукатимуть вихід саме в пияцтві», або «нам треба, щоби більшість публічних шкіл були жахливими, а приватних —дорогими, для того щоб мільйони молодих людей залишалися поза системою освіти. Це дозволить нам мати у своєму розпорядженні безліч людей, які не зможуть заробити на життя інакше, аніж ставши найманими вбивцями або перевізниками наркотиків, і які через свою юність не привертатимуть уваги»; або «Нам потрібні корумповані політики, амбіційні урядовці, самотні люди, покинуті, безпомічні, безталанні, що оплесками зустрінуть ті крихти допомоги, які ми зволимо їм дати». Це здається божевіллям, проте я гарантую, що ці думки складають частину їхньої темної стратегії.

Виробники зброї, приміром, мають абсолютну ясність щодо стратегії продажу. Вони знають — для того, аби їхній бізнес був успішним, їм потрібно продавати багато зброї, а для цього є абсолютно необхідним існування на світі багатьох ворогів, багатьох зон конфліктів, і багатьох людей, які хотіли б купувати пістолети. І коли ж саме ми вступаємо в цю історію? Коли починаємо думати, що, лише купуючи зброю, можемо гарантувати свою безпеку. Уже за мить ми станемо героями сценарію, який вони нам напишуть, бо ми живемо в поєднаному світі, де все, що впливає на одну частину, впливає й на всі інші, бо те, що допомагає одній частині, допомагає всьому. Що більше людей поділятимуть цю думку про єдність, то швидше відбудуться зміни, яких ми прагнемо для більшості. І навпаки, що більше людей житимуть з обмеженим, індивідуалістичним, ізолюючим поглядом на життя, то важче їм буде відчути, що проблеми, з якими ми стикаємося щодня, розпочалися саме з моменту створення атомізованого Всесвіту. Пропоную вам проаналізувати ті наслідки, які ідея розділення породжує в наших життях.

1. Чи вважаєте ви економічний стан своєї родини важливішим, аніж стан усього суспільства, в якому ми живемо? Якщо так, то чому?

2. Ви погодилися б працювати на атомній станції, де є ризик аварії, лише тому, що вам за це добре платять?

3. Ви вважаєте, що ваша особиста безпека зворотно-пропорційна рівню добробуту, якого може досягнути ваш сусід?

4. Якби ваші сусіди мали б гарний дім, гарну роботу, соціальний захист і доступ до освіти та мистецтва, чи мали б ви потребу їздити в броньованих машинах та захищати вашу особисту власність сигналізацією, відеокамерами безпеки і охоронцями?

5. Економічна система, в якій ми функціонуємо, формує багато соціальних відмінностей. Ви справді вважаєте, що той факт, що деякі люди мають більше грошей та власності, аніж інші, провокує заздрість, ревнощі та образи?

6. Чи безконтрольне накопичення ресурсів в руках небагатьох не залишає без можливостей розвитку мільйони людей?

7. Що таке конкуренція для вас?

З дитинства нас виховують для того, щоб конку­рувати. Ми маємо бути кращими, тріумфувати, прагнути досконалості. Для того, щоб конкурувати, ми маємо бути самотніми. Конкурувати з іншими.

І цей інший може зробити так, що ми втратимо позитивну оцінку, захоплення або повагу інших. Однак навіть коли інший — це людина, яку ми цінуємо, і з якою ділимося нашими почуттями, нам важко зрозуміти, що ми не втрачаємо те, що віддаємо. Багато людей вважає, що втрачає свою любов, коли віддає її. Той сусід, який одразу бачить себе знищеним актом фінансової солідарності і робить послугу своєму другу, глибоко в душі відчуває, що втратив те, що дав, і очікує отримати щось натомість. Це, на мій погляд — причина корупції, яка близько пов’язано з ідеєю роз’єднання. Якби людина не вимагала послуг за те, що дає іншим, а навпаки, була би переконана, що це вона щось отримує, вона однозначно була би іншою. Працівники ДАІ, які вдають, що не помічають порушень мотоцикліста, не очікували б отримати за це гроші. Не буду наводити ще приклади, бо їх багато, і вони зачіпають нас усіх; повторюю, ми живемо у взаємозалежному світі, де поділяємо набагато більше думок, ніж ми можемо собі уявити (зважаючи на те, що наші розуми є абсолютно пов’язані і мають здатність передавати й отримувати інформацію).

Нові науковці, такі, як Руперт Шелдрейк, дис­ку­тують на тему, як цей постійний обмін інформацією утворює те, що могло б вважатися генами колектив­ної інформації — бо чим ще є генетика, якщо не інформацією, котра залишається. На клітинному рівні наша генетична спадковість організує матерію, визначає колір нашої шкіри, наших очей, схильність до тієї чи іншої хвороби і всі функції нашого організму загалом. Функції розподіляються. Системи створюються. Можна сказати, що життя — це організована система, яка існує, координовано реагуючи проти хаосу. З плином часу будь-який порядок схиляється до безладу, бо ідея, яка створила матерію, втрачає силу і зникає. Як казав Бодлер, якщо люди є творцями Всесвіту, то вони можуть спричинити і його руйнацію. Ми — активна частина космосу. Ми не маємо залишати його поза увагою. Уся енергія Всесвіту знаходиться в постійній трансформації, і завжди залишається відкритою можливість, що внаслідок змін між окремими частинами Всесвіту буде створено новий порядок. Порядок і хаос, граючи дружно, створюють надзвичайно творче поле із можливістю утворення нової форми життя на основі реорганізованої системи.

Форма організації матерії багато в чому нагадує геометрію та математику. Так, як створюються дистанції та координати між