Читати книгу - "Кава з передбаченням, Анна Ліє Кейн"

3

Світло згасло і приміщення кафетерію занурилося у напівтемряву, припинили блимати лампочки над написом «Кава з передбаченням», двічі клацнув замок, і під ногами двох друзів захрумтів свіжий сніг. Алісія і Мартін йшли до центра по прямій дорозі. Зранку її почистили, але надвечір знову припорошило снігом.

Вони прямували на звуки музики та сміху. Бачили яскраві вогні атракціонів та кульки з гірляндами у руках дітлахів. На великій центральній площі зібрався галасливий веселий натовп. Серед людей ходили чоловіки, наряджені в червоні костюми діда з білою бородою. Де-не-де визирали аніматори в образах героїв мультфільмів. Працювали атракціони, кружляючи всіх охочих в новорічному танку, а трохи далі залили ковзанку. Вона виділялася яскравим синім ореолом. Там каталися ті хто вперше став на ковзани, і ті хто до них давно звик.

Алісія та Мартін пішли саме до ковзанки. За нею було менше людей і там можна було спокійно постояти, спостерігаючи за святом.

- Та скільки можна, Наталі! - розлючений вигук перекричав навіть колонки. Мартін здивовано обернувся і смикнув Алісію. Дівчина теж зацікавлено придивилася до парочки. Хлопець в дорогій помаранчевій куртці кричав на свою подругу. Вона стиснулася від сорому, низько опустила голову, та взагалі виглядала так, наче готова провалитися крізь землю. А її хлопець не зважав на те, що на них вже звертали увагу перехожі, продовжуючи кричати: - Щоразу одне й те саме. Ти могла б визначитися наперед. Чому постійно я чую закиди, що ми нікуди не ходимо, а тут раптом і компанія тобі не подобається, і в парку холодно! Розберися зі своїм настроєм!

Перехожі несхвально хитали головами, скоріше відверталися та йшли повз. Дівчина була червона, як помідор. Її руки почали тремтіти від сорому та вона навіть не підняла голову. Її хлопець подивився на неї ще хвилину, а потім розвернувся та швидко пішов геть з площі.

Дівчина підняла погляд. Спершу зробила крок за хлопцем, але швидко передумала. По її щоках стікали сльози, коли вона розвернулася і побігла в іншу сторону.

- Мені завжди сумно, коли вони сваряться ось так, наприкінці року, - зізналася Алісія, дивлячись услід дівчині. - Адже я не дізнаюся чи помирилися вони.

- А тобі хочеться, щоб вони мирилися? - скептично перепитав Мартін, вигинаючи брову. В його тоні звучала зневага.

- Не знаю, - дівчина налаштована менш критично. - Адже ми побачили лише одну сварку, - вона повернулася до товариша і здивовано кинулася наздоганяти його: - Ти куди це йдеш?

- Запропоную їй каву, - Мартін показав Алісії термос і стаканчики. Ніби захопив їх саме на такий випадок. Потім хитро посміхнувся: - Смачна кава ще не змусила плакати жодну дівчину.

Знайшли втікачку в маленькому сквері. Вона сиділа на лавці далеко від єдиного ліхтаря і тихо плакала.

- Доброї ночі, пані, - ласкавий мелодійний голос змусив дівчину здригнутися і злякано підвести голову. Її червоний ніс та темні кола під очима було видно навіть у напівтемряві.

- Хто ви? - стривожено спитала дівчина. Помітивши Алісію, вона трохи заспокоїлася, але все ж розгублено дивилася на Мартіна, а той підбадьорливо посміхався, простягнувши їй стаканчик:

- Ми працюємо в кафе «Кава з передбаченням». Сьогодні у нас новорічна акція. Безкоштовна кава для підняття настрою. Тримайте.

Дівчина недовірливо дивилася на стакан і термос, не наважуючись простягнути вперед руку. Навіть відсунулася трохи далі та скоса подивилася у бік площі.

Алісія смикнула носом, та рішуче підійшла ближче. На її обличчі зʼявилася посмішка, яка не могла залишити нікого з відвідувачів байдужим.

- Вам точно треба зігрітися, - промовила вона, притримуючи стакан, щоб Мартін міг налити в нього каву. А тоді вклала у руки дівчині: - Зігріє і тіло, і ваше серце. До речі, ось ваше передбачення.

Дівчина невпевнено посміхнулася. Взяла у пальці клаптик паперу, поставила стаканчик з кавою на лавку поряд та прочитала написане речення:

- Неочікувана зустріч змінить ваше життя на краще, - вона мимоволі посміхнулася, а тоді знову глянула у зелені очі. - Це про вас? Як, кажете, називається ваше кафе?

- Кава з передбаченням, - нагадав Мартін. - Заходьте. Весь наступний рік я буду радий вас там бачити. А тепер беріть каву та йдіть святкувати.

Алісія кивнула дівчині, взяла Мартіна під руку, та дивна парочка пішла на звуки музики та голосів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍