Читати книгу - "Дежавю (deja vu) , The goddess Aphrodite"

Глава 3

Кожен розрив починається з маленької тріщини. Спочатку її майже не помічаєш, але потім вона розширюється, стаючи все глибшою й болючішою. І саме така тріщина з’явилася в стосунках між Розою і Алісою після кількох місяців напруги через Максима.

Роза поверталася додому після важкого робочого дня, коли Аліса запросила її на вечерю. Вони сиділи за столом, пили вино, але атмосферу затьмарювало мовчання, яке не можна було ігнорувати. Роза знала, що Аліса не схвалює її стосунків з Максимом, але ця напруга стала все більш очевидною.

— Ти справді не бачиш, куди це веде? — Аліса порушила тишу, її голос був різким, і Роза помітила, як її подруга нервово перебирає виделку. — Ти зациклилася на ньому, а це тебе просто погубить.

Роза спробувала пояснити, що це не просто захоплення. Це було щось більше — справжнє почуття. Але Аліса, як завжди, була безкомпромісною.

— Як можна бути такою наївною? Ти ж знаєш, що він не підходить. Він не твій рівень, Роза. І ти можеш втратити все, якщо не зробиш вибір, який буде правильним. А він не буде твоїм правильним вибором, я можу це запевнити.

Слова подруги вразили Розу. Вона розуміла, що Аліса не хоче її образити, але чому тоді це звучало так? Наче її почуття не мають значення, ніби вона не має права вибирати свою дорогу.

— Ти думаєш, що я не розумію? — Роза відповіла, і в її голосі почувалася біль. — Я не хочу просто бути як усі. Я хочу бути щасливою, Алісо. І для мене це не лише кар'єра чи стабільність. Для мене це Макс.

Аліса подивилася на свою подругу з розчаруванням, а Роза відчула, як між ними виникла прірва. Це не була просто сварка. Це був розрив між двома людьми, які, хоч і мали багато спільного, все ж таки починали рухатися в різних напрямках.

— Ти не зрозумієш, — сказала Аліса, встаючи з місця. — І я більше не можу це терпіти. Ти маєш свої ідеї, я — свої. Це не буде працювати.

Роза залишилася на місці, опустивши голову. Вона не могла повірити, що ці стосунки, які здавалося, будуть непорушними, починають тріскатися. Але саме в цей момент вона відчула, що це, можливо, єдиний шлях — йти своїм шляхом, навіть якщо вона повинна залишити своїх близьких позаду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍