Читати книгу - "Двері між світами, Veronika Bilous"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Ти відчуваєш щось дивне після експерименту?»
…Вона зупинилася.
А що, якщо ні? Що, якщо він скаже «Та ні, усе нормально?»
Марта витерла повідомлення і зачинила ноутбук.
Щось не так. Вона це знає. Але що саме?
«Спати! Все - завтра, а зараз спати!» скомандувала сама собі Марта.
Олексій заснув одразу тільки торкнувшись подушки, Марта не могла заснути до третьої ночі, а Руденко нарешті знайшов те, що шукав – ще одне пиво.
Вони всі думають, що нічого не сталося. Вони всі помиляються.
Лабораторія Інституту теоретичної фізики, 08:00
Двері лабораторії відчинилися, і першим увійшов Олексій Воронов.
Він не виспався. Голова гуділа. Він почувався так, ніби мозок намагався працювати через старий модем 90-х.
Я давно не почувався настільки… порожнім.
Він машинально ввімкнув світло і впустив Марту, яка виглядала ще більш убитою за нього.
— Добрий ранок, генію, – пробурмотіла вона, кидаючи сумку на стіл.
— Щось цей ранок не дуже добрий, – відповів Олексій.
Через хвилину ввалився Руденко.
У нього в руці був паперовий стаканчик з кавою, який виглядав так, ніби це вже п'ята його доза кофеїну. Форма - трохи зім'ята, а під очима – величезні синці.
— Боже мій, хто вас так? – сплеснув руками Олексій.
— Життя, Воронов, життя.
— Майоре, ви ж не ночували тут?
— Звісно, що ні. Я ночував у барі. Але десь о третій ночі зрозумів, що бар у мене закінчився, а ранкова зустріч – ні.
Він важко опустився на стілець.
Група «зомбі після проваленого експерименту» зібралася в повному складі.
— Окей, давайте заряджатися, – Марта потерла очі. – Зварю каву.
— Це чудова ідея, Марто! - Олексій із жагою подивився на кавомашину, на якій непомітно загорілася кнопка живлення.
— Добре що я ще вчора зарядила її свіжими зернами кави, - сказала Марта повертаючись до кавомашини. - Хто, до біса, увімкнув кавомашину?
Вона підійшла до кавомашини й уже потягнулася, щоб увімкнути її, коли побачила що кнопка живлення вже горіла зеленим.
Марта завмерла.
— Емм…
Олексій підняв голову:
— Що?
— Хто включив кавомашину?
Всі переглянулися.
— Не я, – сказав Олексій.
— Я щойно прийшов, – відповів Руденко.
Марта натиснула кілька кнопок.
— Але вона вже прогріта. Значить, хтось її увімикнув?.
Настала тиша.
Ніхто не вмикав машину. Але вона працювала.
Руденко покрутив головою:
— Так, значить, варіанти: Підступні агенти проникли в лабораторію і ввімкнули кавоварку. Це привид лаборанта, який не пережив наших експериментів. Або ж… - Він зробив паузу. — Або ж один із вас просто забув, що вмикав її.
Олексій відчув щось дивне.
Забув… Це слово засіло у нього в голові, викликаючи неприємне відчуття.
— Окей, давайте робити вигляд, що це просто технічний глюк, – сказала Марта, заливаючи воду в машину. – Тому що інакше ми з вами реально поїдемо в один напрямок. В божевільню.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Двері між світами, Veronika Bilous», після закриття браузера.