Читати книгу - "Таємниця зниклої Галі, Yana Letta"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Якщо у селі Шпилі було щось постійне, то це:
Щосуботній базар, де всі сваряться, а потім миряться. Баба Варвара, яка знала все.Кажуть, що вона могла визначити, хто проходив повз її двір о третій ночі, лише по звуку кроків. А якщо спитати її про будь-що, відповідь була одна:
— Та я давно знала, шо так буде!
Тому, коли слідопити вирішили йти до Варвари, всі розуміли: або вона допоможе, або прожене їх мітлою.
Під парканом баби Варвари вже зібралася невелика делегація: Максим, Іван, Тимко та Соломія, які нерішуче переминалися з ноги на ногу.
— Хто буде питати? — шепнув Іван.
— Ти що, хочеш, щоб вона нас прокляла? — відповів Максим.
— Прокляла?! — очі Івана за окулярами збільшилися вдвічі.
— Не вигадуй, — Соломія закотила очі. — Просто Варвара або скаже, або ні. Але якось вона ж має знати, хто вночі вивіз корову.
— Чекайте… А якщо вона сама її вкрала?! — Іван шепотом сказав так, ніби відкрив страшну державну таємницю.
— Іване, ти дурник, — видихнули всі троє разом.
Тим часом хвіртка різко відчинилася, і на порозі з’явилася сама баба Варвара.
БАБА ВАРВАРА
Вічно у чорному фартусі, з хусткою на голові та невідомо яким запасом інформації.
Знає все, що робиться в селі, ще до того, як це сталося.
Її мітла одночасно використовується для підмітання та для виховної роботи з дітьми.
— Чого приперлися, шпигуни?! — голос Варвари був грізний.
— Ми… це… про Галю… — Максим спробував узяти ініціативу.
— А шо Галя?
— Ну… зникла…
Варвара глянула на дітей, стиснула губи й сказала:
— Та я давно знала, шо так буде.
— Але хто? Хто міг це зробити?! — вигукнув Іван.
— А ви шо, не бачили? — Варвара примружилася.
— Що? — всі четверо нахилилися вперед.
Баба Варвара хитро подивилася на них, схрестила руки на грудях і повільно сказала:
— Я вночі чула віз. Десь між другою та третьою. Їхав тихо, але гуркотів колесами.
— Куди?!
— До лісу.
Всі завмерли.
— У ЛІС? — перепитав Тимко.
— Ага.
— А хто був у возі?!
Варвара стиснула губи.
— А це ви вже самі дізнавайтесь.
— Та скажіть!
— Як скажу, то що мені з того?
Діти перезирнулися.
— А що ви хочете? — підозріло запитала Соломія.
— Дві банки огірків, — відразу відповіла Варвара.
— Чому?!
— Бо мій дід їх з’їв, а я на базар не хочу йти.
— Отак просто? Ви знаєте, хто викрав Галю, але скажете це за огірки?!
— Хто вам сказав, що я знаю? — Варвара хитро примружилася.
— То ви блефуєте?! — вигукнув Максим.
— То ви дурники? — спокійно відповіла Варвара.
Діти стояли, в шоці переробляючи інформацію.
Факт був один: баба Варвара щось знала, але без хабаря з огірків говорити не збиралася.
— Добре, у кого є огірки? — запитав Тимко.
— Я знаю, де їх узяти! — Іван хитро посміхнувся.
— Тільки не кажи, що вкрасти в діда Петра, бо він тебе знайде.
— Та ні! У моєї баби є, але треба швидко…
— Розбиваємось на групи! — урочисто сказав Максим. — Тимко й Іван — за огірками! Я з Соломією — будемо слідкувати за Бубликом!
— Чому за Бубликом?!
Максим пильно подивився на кота, який сидів під плотом і дивився на них із єхидним виразом.
— Бо Бублик щось винюхав, і я хочу знати, що.
— Але…
— Ніяких але! Операція "Огірки" та "Стеження за котом" розпочинається прямо зараз!
Слідопити розділилися, а баба Варвара хмикнула і пішла у двір.
Вона знала, що вони повернуться.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця зниклої Галі, Yana Letta», після закриття браузера.
