Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

— “Хлопці — це хлопці…”

Я кидаю решту печива в рот і йду до своєї кімнати, поки вони не вирішили дати мені повний урок романтики.

Я падаю на ліжко і хапаю телефон. Ладно, думаю. Може, це і правда романтичний момент, доля все вирішить.

Я відкриваю Інстаграм. Може, вона там? Але, чорт, я ж навіть не знаю її прізвища.

Стоп. Може, я спробую її знайти? Вона ж була мила… Чекати. Що, якщо я знайду її? Вона ж могла бути якось прихованою соціальною медіа-генією!

Починаю набирати… і раптом зупиняюсь. О боже, я навіть не знаю її прізвища.

Закриваю очі і уявляю її знову — висока, струнка, рожева куртка, довге каштанове волосся, зелені очі, ці милі веснянки… Вона була просто… без зусиль приваблива. У ній була якась впевненість. Вона не намагалася вражати нікого. Вона просто була.

Я дивлюсь на стелю. Добре, якщо це романтичний момент, доля все вирішить, так?

...Правда?

Знову нічого.

Так, я намагався знайти ту дівчину з рукавичкою. Мері.

Але ось у чому проблема: “Мері” в соціальних мережах — це майже всі.

Я навіть спробував загуглити “дівчина, яка втрачає рукавички в Чикаго.”

Гугл запитав, чи все зі мною в порядку. Здається, всесвіт не дуже хоче нас зводити. Ну, моя помилка. Треба було попросити її номер.