Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

популістські партії здебільшого апелюють до виборців, менш поінформованих з політичних питань (до того, як Дональд Трамп став президентом, він зробив відому заяву: «Я люблю неосвічених»). На семінарах, що проводив Берлусконі для партійців, які вперше балотувалися (багато з них випадково раніше працювали у сфері послуг Mediaset), він наполягав на необхідності апеляції до простого народу. Середньостатистичний виборець, як зауважував Берлусконі, залишив школу задовго до 18-річного віку і ніколи не належав до найкращих учнів у класі.

Аналізуючи виступи Берлусконі на телебаченні, Дуранте, Пінотті й Тесей виявили, що він систематично «використовував значно простіший стиль комунікації, ніж інші партії і лідери». Як результат, його виступи ліпше сприймали менш освічені громадяни. Отже, можна дійти висновку, що «раннє потрапляння під вплив розважального телебачення позначається на політичних уподобаннях — унаслідок погіршення розумових здібностей».

Упродовж двох десятиліть Берлусконі був найбільшим майстром з обіцянок легко вирішити складні проблеми італійців. Коли його обіцянки так і не здійснилися, у його земляків, зрештою, терпець увірвався. Головним вигодонабувачем став рух «П’яти зірок» — нова популістська партія, яку заснував комік Беппе Грілло. Хоча вона тяжіла до лівих, а не до правих, і голосно опонувала, а не вихваляла Берлусконі, риторика «П’яти зірок» була так само популістською. Як показали Дуранте, Пінотті й Тесей, цей рух теж почав застосовувати дуже просту мову: обіцяв захистити народ від безкарних еліт.

Отже, раннє потрапляння під вплив розважального телебачення не просто підвищувало ймовірність голосування за Берлусконі серед італійських виборців у 1990-ті. Воно також робило їх більш схильними голосувати за рух Грілло в 2010-ті. Факт ворожнечі між Грілло і Берлусконі робить цей ефект ще більш вражаючим. Оскільки Mediaset ніколи не піарив Грілло, як піарив Берлусконі, пряма пропаганда не може пояснити шаблон голосування. Утім, ймовірно, Mediaset «запрограмував» виборців на схильність до спрощених, популістських закликів. Тобто перед нами доказ, що низькоякісне телебачення може зробити політичний дискурс дуже примітивним і працювати на користь популістських рухів навіть через десятиліття потому, як цей вплив зробили вперше.

(За матеріалами texty.org.ua)

3.9.2. Інформаційне мовлення

На ринку закріплюється новий гібридний сегмент — спеціалізовані мультиплатформні інформаційні канали. Цей сегмент концентрує в собі аудиторію, яка намагається розібратися в тому, що відбувається, і виявляє проактивну позицію. В основі такого каналу може бути ТВ- або радіомовлення, яке обов’язково транслюють на YouTube. Цей формат перебуває на перетині офлайн- і онлайн-ЗМІ — і обидві складові однаково значущі.

Зазвичай до традиційних новинних і аналітичних блоків додають ще й інші формати:

• Політичні ток-шоу на ТБ і авторські програми на радіо. Сценарій цього формату здебільшого розгортається навколо відомої постаті, яка модерує дискусію і/або транслює свою вагому думку щодо подій. Результат один: цей формат ідеальний для вкидання інформації та формування інформаційних приводів. Він міцно закріпився як обов’язковий інструмент усіх вірусів.

• Розслідування. Уже стандартний формат розкриття одіозних фактів на кшталт корупції влади або дискредитації ок­ремих особистостей і органів. Це обов’язковий інструмент професійних вірусів і важливий інструмент в дискредитації.

• Інтерактивне спілкування з аудиторією. Дзвінки в студію і запитання на сторінках програми в соціальних мережах, оперативне голосування запитання, яке поставили в програмі. Цей елемент виконує споконвічно маніпулятивну роль і показує оперативний зріз настроїв мас. Зазвичай є обов’язковим доповненням до більшості програм.

• Інтелектуальні розвивальні формати, які популяризують найзатребуваніші тренди: техніка, інновації тощо. Їхня роль у вірусмейкерстві нульова. Вони радше розвивають аудиторію і вкладають свою частку у формування критичного мислення. Утім лише їхніх зусиль замало.

3.9.3. Новинні сайти

Реальні онлайн-ЗМІ впливають на інформаційне поле за старою доброю логікою аналогових. Єдине коригування — останніми роками почав зароджуватися тренд мультиформатності, як-от імплементування матеріалів паралельно в формати аудіо (підкасти) і відео (YouTube). Проте це вплинуло на розмір і залученість аудиторії, а їхня роль на ринку маніпуляції залишилася незмінною.

Джинса була, є і буде одним із ключових джерел виживання більшості онлайн-ЗМІ. Байдуже, якого саме вона формату: темники від власника чи проплачені статті. Суть залишається тією самою — це старий і перевірений інструмент запуску вірусів.

На цей момент битву за увагу мас виграють ЗМІ-помийки. Роб­­лять вони це все за тим самим шаблоном: спрощуй, загортай в яскраву упаковку і володарюй. Як наслідок, питома маса маніпуляції і відвертої брехні в онлайн-ЗМІ стає дедалі більшою, ніж у їхніх аналогових попередників.

В інтернеті існує велика і розгалужена екосистема «помийних» сайтів. «Новини» цих видань часто дуже низької якості або навіть повністю вигадані. При цьому вони збирають понад 50 млн візитів у місяць. Для порівняння, «Українська правда» збирає 15 млн. Щодня новинне сміття читають сотні тисяч людей.

Здебільшого мета існування цих сайтів одна — заробити гроші, публікуючи замовні матеріали. Найпоширеніший спосіб — публікувати звинувачення проти багатіїв і можновладців, а потім за гроші знімати ці критичні публікації з сайту.

Схема проста. Об’єкт звинувачень, забиваючи в Google своє прізвище, має злякатися і захотіти «зачистити» негативну інформацію. Інструмент добре працює, якщо про людину взагалі нічого не писали: негатив одразу «виривається» наверх у списку пошуковика.

Характерна ознака таких текстів — винесення в заголовок імені та прізвища жертви, іноді навіть з по батькові. «Так краще для Google», — пояснюють SEO-оптимізатори замовнику. Натомість «нормальні» ЗМІ зазвичай уникають винесення маловідомих персонажів у заголовок, зазначаючи або посади, або родинні зв’язки. Не «[маловідомий] Іван Петренко попався на хабарі», а «кум, сват, брат [більш відомого] Петра Іваненка попався на ­хабарі».

Поки таких «клієнтів» немає, сайти, що імітують роботу «нормального ЗМІ», передруковують з мінімальними змінами або зовсім без них різний контент. Вони полюють на читача, який клацне на заголовок і збільшить показники відвідувань.

Подібні сайти генерують потік, який приносить трафік. У ньому перемішані вигадані новини, справжні новини, спотворені новини і неправильно інтерпретовані новини, екзотичні рецепти, фото знаменитостей в пікантних ситуаціях. Тут пишуть заголовки на кшталт «вулиці завалені трупами» у новини про те, що хтось у Бердянську отруїв шість собак.

Від типового «жовтого» сайту або газети їх відрізняє відсутність будь-яких контактів і фізичної редакції, тобто «живих» кореспондентів, які генерують оригінальний контент. Звісно ж, жодних натяків на стандарти, а також невибагливий дизайн, у зовсім «низових» — елементарні шаблони.

На відміну від багатьох рейтингових видань, де за гроші можна розмістити переважно тільки «позитивну» новину, «зливні бачки» не надто переймаються змістом інформації. Це з однаковою ймовірністю може бути як повністю вигадана, так і повністю правдива історія, якій не вистачає доказів, щоб віддати її в «чесне» ЗМІ. Звинувачення можуть ґрунтуватися на чутках, намальованих у фотошопі документах, фейкових сторінках іноземних ЗМІ або повідомленнях зі спеціально створених груп у Facebook.

«Видавця» неможливо зловити і фізично йому погрожувати — він сам і його сервери можуть бути розміщені за кордоном. Можливо лише зняти інформацію з сайту через спеціального посередника. Проте ніхто не приховує, що це — «гачок»: заплатиш раз — або платитимеш роками, або, відмовившись після першої «дози», отримаєш збільшення потоків нечистот удесятеро. Утім «досвідчені жертви» знають: побачивши, що «клієнт» більше не піддається на «розводки», флібустьєри від журналістики ставлять вітрила в пошуках нової жертви.

Ціни на «контракт мерця» залежать виключно від нахабства сайту і рівня стурбованості об’єкта публікації. Зазвичай вони стартують