Читати книгу - "Закоłот. Невимовні культи"

— Твій комунікатор… з’єднай мене з безпекою сектору, — вхопилася Бріджит за миттю створений ланцюг дій. Так, будь-хто з екіпажу мав доступ до екстреної лінії СБФ. Се вже старт. Службовці знатимуть, що робити — куди її переправити, кого повідомити… Кемідов… Чи він знає?

Гутман — жива бомба, розжарений багряний аерозоль, що наповнює відсік. Спогад був раптовим і ріжуче чітким. Брідж затулила долонею рота, відчайдушно опираючись нападу нудоти.

Дівчина заперечливо мотнула головою.

Перш ніж вона встигла бодай щось пояснити, раптовий спалах люті охопив Брідж. Роздратована власною безпорадністю та слабкістю, вона сприйняла відмову як виклик. Стиснувши шолом дівчини долонями, вона підтягнула його до себе, притиснувшись до візора чолом.

— Ти, хвойдо, хоч розумієш, що я можу відправити тебе до біореактора? Ти ж і гадки не маєш, що тут коїться! Через що я тут опинилася!

— За-заколот.

Це коротке слово змусило Брідж заціпеніти.

— Габ СФБ захоплено, — пробелькотіла дівчина. — Я не знаю, але кажуть… що всіх… що всіх… у-убито.

Відпустивши дівчину, Бріджит відсахнулася — наскільки дозволяв канал. Нутрощі корабля відгукнулися на це раптовим спазмом, пласталь заскреготіла й вигнулася, наче нею пройшла судома. Десь у глибинах прогуркотів глухий вибух.

— Що се? — майже скрикнула О’Шонессі. Біль у потилиці відлунням озвався у мозкові, змусивши її скривитися.

— Схоже на гідроудар, — відгукнулася дівчина. — Не спрацювала буферизація… можливо, потік переведено на аварійну нитку…

— Ні дідька не зрозуміла, — Бріджит притиснулася скронею до холодного металу рифленої переділки. — Най його шляк трафить… Монорейка?

— Станцію охороняли космопіхи, — відповіла дівчина. — Але потім був бій. Я не знаю…

— Стоп. Стули пельку, — Брідж втупилась у неї тьмяним поглядом. — Відповідай коротко і по суті. Можеш вивести мене до монорейки?

— Так.

— Веди.

— Але…

— Заткнися і веди, каос тебе жери!

Вони вибиралися до транспортного габу десь пів години. Пів години холодним каналом, яким треба було повзти навкарачки, чіпляючись головою за якісь труби чи ферми, перелазити через кабельні лотки, оминати якісь кутасті коробки…

— Як тебе звати, дівчино? — Бріджит уже незмога було слухати, як крекче і стогне холодне корабельне нутро.

— Маат Кассандра Зервас, пані інс…

— Марсіянка?

— Так, інспекторко, я…

Брідж тільки тепер зрозуміла, що дівчина й справді зависока — не така як Боген, але точно більше двох метрів. Зріст важко було оцінити у вузькому тунелі, де вони просто не могли стати поряд, та й інших орієнтирів для порівняння не було. Ще й скафандр приховував статуру…

— Знову клята марсіянка! Усюди на цьому клятому кораблі марсіяни, немов землян уже взагалі не лишилося! — Брідж, зупинившись, люто вирячилась на дівчину. Та зіщулилася, наче намагаючись уникнути того погляду.

Але лють інспекторки раптом, без жодних на те підстав, поступилася безглуздим дитячим веселощам.

— В академії я читала, що за часів Старої Імперії на цьому кораблі служили тільки вихідці з метрополії, — пирхнула Брідж, ледь стримуючи сміх. — Чистокровні діти Священних островів, носії чистої крові. Маячня якась… Замість відбирати кращих звідусіль, набирали будь-кого, аби тільки «правильного» походження… І як це їм допомогло?

Власна промова, що балансувала на межі єресі, збадьорила її — вона наче повернулася в студентські часи, легкі та вільні. Бріджит не могла зупинитися, немов її прорвало:

— А тут ледь не навпаки… «Сінано» готували до походу на Марсі, добирали екіпаж, комплектували… брали те, що було. Ти відколи на ньому служиш?

— Як вийшла з орфанажу…

Не втримавшись, Бріджит розреготалася:

— Дівко, невже ти гадаєш, що я на око можу визначити твій вік? На такі запитання маєш відповідати цифрами. То скільки? Рік, два? Навряд чи більше… Сліпий дурень-бог мені свідком, істинно се Narrenschiff, Корабель дурнів… Ні, не відповідай. Не цікаво. Ну ж бо, повзи далі! — вона штурхнула Кассандру в стегно. — Тільки не мовчи… нудить від мовчанки…

Брідж не хвилював стривожений вигляд Кассандри, як і власні переміни в настрої. Вона зустріла дівочий погляд новим стусаном, але та так і не зрушила з місця.

— Уже прийшли…

Транспортний габ цього сектору складався з трьох палуб, поєднаних з трьома лініями монорейки, що відходили по спіралеподібних тунелях: дві майже паралельно, одна — під кутом униз, від центру до зовнішніх палуб. Так, це точно був одинадцятий — один з вузлових секторів, місце розташування центрального юніту НРІ. Так, Новий розум володів розподіленим інтелектом, але, наскільки розуміла Бріджит, він таки мав щось на кшталт головної серверної. Взагалі у відкритому доступі про НРІ було дуже мало інформації, і поширення її суворо контролювалося. Але в герметичному просторі корабля втримати щось в цілковитій таємниці було неможливо — він набагато краще утримував інформацію від виходу назовні. Але НРІ був особливою справою. Про нього навіть екіпажу відомі були самі плітки та гіпотези.

Бріджит уторопала, що Кассандра застигла та вже певний час навіть не намагається зрушити з місця чи якось пояснити затримку. Відчувши нову хвилю люті, Брідж проштовхалася повз неї, втиснувши дівчину в ґратчасту стінку каналу. Ніздрі залоскотав сморід паленого. Не зважаючи на нього, Брідж прочинила ґрати і зіскочила на палубу.

Бій, що тривав тут, був, мабуть, коротким. Сліди крові, сліди гару. Труп, майже такий самий, на які перетворилися Боген та Вукмір, тільки з глибокими дірками в грудях. Роззявлена пащека, вирячені очні яблука запеклися і зморщилися ледь не до розміру квасолин. Ще рештки, певне, розірвані вибухом: понівечені кінцівки, вистрочені уламки кісток, вивернуте назовні черево, кишки — обвуглені скалки, розкидані навкруги.

— Каос тя жери… — Бріджит роззирнулася. — Що тут трапилося?

— Не знаю, — Кассандра теж спустилася, але трималася поблизу до виходу з каналу. — Я чула постріли…

— А ти вчасно заховалася, дівко… — О’Шонессі, боса, перелетіла до найближчого поруччя. — Як так?

— Мене відрядили…

Закінчити Кассандра не встигла. В одному з тунелів монорейки щось заворушилося, почувся глухий рик, підхоплений та посилений відлунням.

— От курва… — Бріджит завмерла, рвучко озираючись.

Космопіхи були тут зовсім недавно, про що свідчили стріляні гільзи та сліди крові — темно-червоні намистини рясно розсипані навколо. Але не було ані трупів, ані залишеної зброї. Наче вони відбили напад і відступили…

Підлетівши до найближчого терміналу, Брідж викликала розклад руху потягів. Термінал повідомив про відсутність зв’язку із системою і тимчасове припинення руху за наказом капітана.

Рик пролунав знову — трохи слабше, наче його джерело віддалялося.

Брідж відступила від терміналу, плавко опустившись на теплу палубу. Тут, на відміну від каналу, було навіть спекотно — певне, глючило систему утилізації тепла. Кассандра все ще не відходила далеко від отвору, з острахом споглядаючи на мерців.

— Не пощастило тобі, дівчинко, — мовила Бріджит. — А може й пощастило, хтозна. Скільки б ти