Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

- Якщо добре засвоїв урок, то ні, - суворо відповів Тайлор.

- Але ж у нього нічого не болить, - не поспішав слухатися ельф.

В очах Тайлора блиснуло щось недобре, але він стримався. Краєм ока покосився на Діраса, потім зітхнув і абсолютно спокійно відповів:

- Ти можеш провести діагностику. Не бійся, Саріда щойно навчили захищатися, і ми зараз маємо закріпити урок. Будь ласка, Майку, не тягни.

- Добре, - неохоче відповів ельф і спрямував у мій бік розкриту долоню.

Він повільно заворушив пальцями, ніби щось обмацуючи в повітрі. Я відразу відчув, що моєї захисної магічної оболонки щось торкнулося, але всередину тіла не проникло. Майк нерозумно насупився, трохи посилив потік сили. Я теж зміцнив захист.

- Не виходить, - засмутився Майк, мабуть, не розуміючи, що так і має бути.

- Звісно, він же захищений, - відповів Тайлор.

- А! - радісно вигукнув хлопчик. - Ти молодець, Сар.

Я вдячно кивнув Майкону.

- Досить розмов, - відрізав Тайлор, невдоволено скривившись. - Тепер ти Рін. Уроки управління рідиною всередині живих істот не забув?

Хлопець заперечно замотав головою, струснувши темним волоссям.

"Нічого собі! - між тим, захоплено подумав я. - Виявляється ось які фокуси можна творити з водою, скоріше б і самому навчитися".

- Тоді приступай, - наказав учитель.

Рін чарівно мені посміхнувся і підняв обидві руки вгору, розчепіривши пальці. Мені одразу згадався ляльковик, який ось таким же жестом, змушував рухатися свої ляльки. Тільки артист тримав у руках палички з прив'язаними ниточками, а ось у руках юного мага була сила водної стихії. Його магічні ниточки потягнулися до мене. Їхній дотик був грубішим і сильнішим, ніж у Майка. Тож не дивно, адже юний ельф боявся мені нашкодити, а ось Рінолу, мабуть, у задоволення була подібна забава. Вибач, хлопче, але в тебе нічого не вийде. Мій захист стійко витримав атаку і не дозволив чужій магії проникнути в тіло, тим паче керувати ним.

- Який неприступний, - усміхнувся Рін.  - Як принцеса під охороною.

Я і Майк відверто засміялися, оцінивши жарт хлопця. На обличчі Тайлора теж проступила посмішка, але він швидко її сховав і скомандував хлопцям йти далі тренуватися. Після чого покликав Орсема і Чейза, поставивши Торена в нову пару з Еланом.

Як виявилося, скромняга Сем умів присипляти. Але робив він це невпевнено і ривками. Ця сила не текла рівним потоком, а виливалася порціями, немов він раз по раз поливав мене з чашки. Магія Сема суттєво відрізнялася від магії Ріна і Майка. В останніх було щось природне, трохи навіть близьке, хоча й усе одно чуже. Орсем же володів абсолютно іншою силою та абсолютно непримиренною з моєю. Від чого мимоволі виникало бажання відійти або ж грубо відштовхнути магічне заклинання, щоб воно навіть не торкалося до мене.

"Ось це вже точно, чужа сила", - подумав я і полегшено зітхнув, коли Сем, нарешті, припинив свої спроби мене приспати.

 - Тепер ти, Чейзе, - сказав Тайлор, - спробуй його знерухомити.

На обличчі учня заграла пустотлива посмішка, точно така сама, коли він задовольнявся своєю перемогою над Еланом. У його зелених очах затанцювали пустотливі іскорки, причому в буквальному сенсі слова, маленькі спалахи блискавок, дійсно, мерехтіли в глибині зіниць. На відміну від інших, Чейз не став робити жодних жестів, просто подивився на мене, а я не зміг відвести погляду від мерехтіння в його зелених очах. І одразу відчув відгук свого захисту, який мені тут же довелося підживлювати. Маг не став лити плавних потоків, не робив коротких ривків, він вдарив разом і швидко. Думаю, якби я не знав того, що мене збираються атакувати, то стояв би я зараз знерухомлений, страждаючи від шаленого болю в усьому тілі.

Іскорки в очах Чейза зникли. Він кивнув, висловлюючи свою повагу і визнаючи поразку, простягнув руку, щоб вітальним рукостисканням відзначити мою перемогу. Я посміхнувся хлопцеві й потиснув простягнуту долоню і тієї самої миті відчув легке поколювання та тремтіння, що пробігло по моїй руці.

Зашипівши від болю і злості, я зумів вирвати долоню, яка вже починала німіти. Зосередився на внутрішніх відчуттях, спіймав чужу силу, яка за лічені миті практично паралізувала все моє тіло, і різко повернув її власникові.

Чейз здригнувся і тут же заціпенів, піддавшись власному заклинанню.

- Ого! - не стримав здивування Сем, який стояв поруч.

- Непогано, - стримано прокоментував Тайлор.

Я крадькома подивився на Діраса, той задоволено посміхався. А от Чейз був зовсім не радий тому, що справді програв. Він швидко впорався з власним заклинанням, звільняючи себе від заціпеніння, але ось постійної пустотливої усмішки на його обличчі вже не було. Не чекаючи якихось слів від Тайлора, він повернувся і відійшов до Чейза, який залишив тренування і разом з рештою вже деякий час спостерігав за тим, що відбувається.

Тайлор не став більше нікого викликати, мабуть, більше ніхто не володів такими навичками, які б діяли безпосередньо на людину. Потім учитель пройшовся вздовж манекенів, навішуючи на кожного заклинання, і оголосив, що якщо хтось до кінця уроку зможе пробити накладений ним захист і знищити манекен, завтра буде бігти на три кола менше. Нагорода була невелика, але хлопців захопив дух суперництва, і вони з подвоєним завзяттям почали бити по солом'яних опудалах.

Мені ж дістався ще один урок магії. Принцип захисту від бойових заклинань був схожий з магічним покровом, тільки виставлявся вперед, перешкоджаючи видимій небезпеці, і складався не тільки з чистої енергії мага, а й безпосередньо зі стихії, яка йому протистоїть. Приміром, якщо мене атакували вогнем, я мав виставляти водяний щит, якщо повітря, то закритися щільною земляною стіною, ну і навпаки. Як мені пояснив Тайлор, успіх у такому захисті полягає не тільки в силі мага, а й у його досвіді, кмітливості та швидкості реакції.

Після пояснень ми перейшли до тренування. На щастя, мене ніхто не атакував, для початку мені потрібно було навчитися створювати самі щити, закликаючи стихії так, щоб вони утворювали потрібну форму і виконували необхідне завдання. Звісно, вогонь піддався першим, під кінець уроку я навіть зміг відбити кілька простеньких водяних кульок, запущених Тайлором для перевірки. Повітряний і водяний щити теж спрацювали як треба, щоправда, вчитель бив не на повну силу, і я розумів, атакуй він як слід, Дірасу довелося б мене лікувати повторно. А ось земля ніяк не хотіла слухатися. Я звертався до неї, вона відгукувалася, але максимум що в мене виходило, так це довгастий горбок.