Читати книгу - "дзвінок який змінив моє життя , ліліанаа"

Розділ 38 (Ніколь)

сьогодні субота, весь тиждень я була в кав'ярні зі мною там працює вісімнадцяти річна дівчина, мені не так нудно, є про, що поговорити. Денис влаштувався на роботу, бачимося з ранку та ввечері, а всі вихідні проводимо разом. 

до мене зайшов Денис

 - в тебе ж немає сьогодні ніяких планів? 

 - та ні, а що?

 - тоді збирай валізу

 - для чого?

 - летимо у Канаду - розмір моїх напевно сягав п'яти копійок

 - куди куди? у Канаду? - мені здавалося, що він жартує

 - ага, виліт сьогодні ввечері - він стояв такий спокійний, а саме головне посміхався, взагалі останній тиждень він такий дивний, все приховує

 - тоді я пішла збирати валізу - я встала і пішла збиратися

для чого нам їхати в Канаду? він явно щось задумав, але що? може вирішив порвати зі мною в красивому місті закордоном? але ж він мене кохає чи вже ні?

 - В КАНАДІ - 

ми зайшли в наш номер, я сіла на ліжко

 - Денисе, мені це все не подобається. поясни мені, що відбувається? - я дивлюсь на нього

 - почекай до вечора, ми підемо в ресторан, одягнеш якусь гарну сукню - поцілував мене в чоло

 - я маю де з ким зустрітися, це стосується нашого вечору, чекай мене тут - я кивнула і він пішов. я не розуміла його поведінки, що і для чого це все? ввечері все і спитаю.

Денис повернувся через годину, вже сідало сонце. я обирала сукню

 - яку сукню вдягти? - я глянула на нього

 - в якій тобі комфортніше - я обрала чорну сукню, до коліна з відкритою спиною, вдягла і підійшла до нього, він був одягнений в білу сорочку та джинси

 - можемо йти - сказав він і взяв мене за руку. ми вийшли з готелю і підійшли до таксі яке нас чекало сіли та поїхали до ресторану

ми зайшли в середину, людей не багато. ми йдемо в самий кінець до столика за яким сидять

 - Денисе, столик зайнято - я глянула на нього

 - так, знаю, нас там чекають - ми підійшли до столику люди які за ним сиділи глянули на нас і встали. це були наші з Денисом друзі з університету, Андрій,Стас Аліна та Дарина. ми всі привіталися і сіли за стіл

 - якщо це той сюрприз який ти готував так довго, то я дуже дякую тобі - я посміхнувся і поцілувала його

 - ще ні, буде ще один - він чомусь нервово посміхнувся

 - ви такі милі разом я думала, що ви давно вже порвали - чесно сказала Аліна

 - я занадто закоханий у Ніколь, щоб порвати з нею - він тримав мене за руку

ми багато говорили. розповідали, що відбувалося з нами за час після університету, слухали їхні розповіді. я дуже рада, що побачилася з ними.

Андрій з Аліною, Дариною і Стасом разом поїхали так би мовити в готель, але ж знову, це виглядало дивно.

коли Денис розплатився за вечерю і ми поїхали, але не в готель, я не розуміла його витівок, куди ми їдемо. але я не питала, він всеодно нічого мені не скаже.

ми зупинилися десь на вулиці, не було ніяких будівель. ми вийшли з машини і я побачила полярне сяйво, це було так неймовірно

 - Денисе, тут так гарно - він був у мене за спиною, але нічого не відповів. я повернулася до нього, він стояв дивився на мене 

 - Денисе? - я зробила крок до нього

 - царапка, я зрозумів, що це відкладати вже не можу і не хочу. я не уявляю свого життя без тебе, без тебе повітря наче отруєне, ти сенс мого життя. я ніколи не думав, що так сильно покохаю дівчину, ти така рідна мені, така дорога. я хочу щоб ти завжди була поряд зі мною - він став на коліно і взяв маленьку коробочку червоного кольору, взяв звідти каблучку і глянув на мене

 - ти вийдеш за мене? -  хвилювався, його голос так тремтів

 

ЯК ДУМАЄТЕ, НІКОЛЬ ПРИЙМЕ ПРОПОЗИЦІЮ? ЧИ НЕ З'ЯВИТЬСЯ ЇЇ КОЛИШНІЙ ЗНОВУ? ЗМОЖУТЬ ВОНИ СПОКІЙНО ВИДИХНУТИ ПІСЛЯ ЦЬОГО? чекаю ваші коментарі<3

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍