Читати книгу - "Наречена в чужому ліжку, Нонна Задніпряна"

– Іди. – Мати трохи доторкнулася до обличчя Міли своїм носовичком і підштовхнула її до дверей. – Він там, і чекає на тебе.

Міла ледве рухала ногами. Ось воно. Ось те, чого вона завжди хотіла. Її чоловіком стане ідеальний чоловік. Цей день має бути найщасливішим у її житті.

Вона заплющила очі. Її серце розривалося від болю.

Вона робить правильний вчинок. Він гідний чоловік. Причини їхнього шлюбу розумні й зрозумілі. Вона вийде заміж за Ростислава Колнишевського, і до біса Андрія Когана! Таких зухвальців, як він, багато.

З покірним виглядом Міла знизала плечима і переступила через поріг. Її життя належить тільки їй, і все буде за планом.

Ніколи більше не побачить вона Андрія Когана!

Андрій сидів на на довгій білій лаві, які були виставлені на галявині навколо альтанки, поруч сиділи зовсім незнайомі люди, але йому було байдуже, бо він чекав на жінку, яка заволоділа його серцем. 

Наче голодні вовки поміж лавами снували журналісти та репортери з камерами. В небі стрікотіло трійко мультикоптерів, з усіх боків намагаючись охопити велич свята.

Він не міг не помітити хвилювання Ростислава, що з’явився біля альтанки. З ним були чотири шафери. Можна подумати, що вони родичі, у яких облисіння – це сімейна риса. Схоже, вони навіть навмисно вишикувалися за зростом, починаючи з коротуна і закінчуючи дилдою.

Білі троянди в петлицях надавали їм особливого шику. Від Андрія не приховалося, що все виглядає бездоганно. Як на сцені.

Він неспокійно засовався на лаві. Міла не може бути щасливою з Ростиславом. Чи може? Болісні спогади про те, що вона мріє жити з Ростиславом, каменем тисли на його на серце. Андрій вже досить накапостив бідній жінці. Зрозуміло, що, незважаючи на те, що сталося між ними, вона прагне вийти заміж за Ростислава.

Міла не заслуговує на вторгнення в своє життя. Вона має бути щасливою, і якщо Ростислав так милий їй... хто має право позбавляти її такого щастя? Але Ростислав зрадив їй з іншою…

Він, думав про те, що міг спокійно залишитися на кораблі, не летіти літаком, не йти на весілля, але його тягнуло сюди.

Андрій похитав головою. Після того, що вони із командою зробили після дзвінка Ростислава, дало йому можливість разом із Діною та рештою команди вийти з небезпечної гри. Вони здихалися Ростислава та його задумів. Але бажання Андрія побачити Мілу змусило його примчати сюди. Так, Міла та Ростислав мають право самі залагодити свої стосунки. І тим не менш… 

Серце скажено билося в грудях Андрія, і очі раз у раз зверталися до виходу з готелю, звідки має з’явитися Міла. До початку церемонії – лише кілька хвилин.

До нього підійшла Єва, Мілина подруга, яка підставила її тієї пам’ятної ночі.

– Ти схожий на рибу, витягнуту з води, – прошипіла вона. – Усміхайся. Ти на весіллі. 

Андрій з відразою подивився на неї.

– То ти і є нова “дівчина його мрії”?

Крізь товстий шар пудри на обличчі Єви пробився рум’янець.

– Не вгадав, дурнику! Я лише робила тестове завдання свого нового боса. І я б з ним бездоганно впоралася, якби не ти! – шипіла вона як гадюка.

– Роботу? Для нового боса? Ти ж наче працювала в Міли…

– “Працювала в Міли”... – передражнила його Єва, – та хто така твоя Міла? Моїм босом тепер буде відомий політик, а я буду його PR-менеджером! 

Андрій не міг повірити своїм вухам.

– Відомий політик?

– Так-так! Той самий, що тримає тебе за твою гарну дупцю! – І взагалі, зникни звідси, зі своєю кислою пикою. Постарайся принаймні розчинитись у натовпі. Якщо вона побачить тебе раніше, ніж треба все може піти під три чорти. Зрозумів? – Єва рішуче попрямувала до альтанки, по дорозі віддаючи накази.

Андрій встав з лави й пішов у натовп гостей, що стояли за лавами під білими паланкінами. Дійсно, можна дивитися на церемонію і звідси. Навіть краще видно. Він розглядав ошатну ґратчасту конструкцію альтанки, витончено переплетену кучерявою виноградною лозою, прикрашеною квітами. Гарно. Андрій вагався. Якщо він перерве церемонію, вона ніколи не вибачить його. А якщо він промовчить, вона стане дружиною Ростислава. Так чи інакше він втратить її. Чи зможе він зупинити церемонію? Чи знайде у собі сили? Ось він. Найважливіший вибір у його житті: промовчати і дозволити Мілі вийти заміж за Ростислава Калнишевського, або сказати правду і втратити її.

Звуки урочистої музики перервали перебіг його думок. Музика замовкла. Вона дражнила його і глузувала з нього. Пролунав приглушений гомін голосів. Невже Міла передумала? На серці в нього потеплішало.

Він схрестив пальці на удачу. Якщо зараз, не переступивши порога готелю, Міла скасує весілля, вона позбавить себе багатьох неприємностей. Андрій обернувся, дивлячись на двері в очікуванні нареченої.

Музика заграла на повну силу. Помилитись неможливо: звучав весільний марш.

Точно холодний вузол затягнувся всередині Андрія. Він насилу перевів дух. Кров кинулася йому до голови. Він не може більше стримуватися. Всупереч її бажанню він не допустить, щоб вона вийшла заміж за погану людину. Їхній шлюб приречений. Цей слимак її зовсім не любить, але він одружиться з нею, зачекає, поки закінчаться вибори, і тоді зробить наступний крок!

У нього стало серце. Адже якщо вона хоче вийти заміж за Ростислава, Андрій не повинен перешкоджати їй. Він бажає їй добра і хоче, щоб вона була щасливою.

Але він любить Мілу! Тому він не дозволить їй зробити таку жахливу помилку. Його пальці стиснулися в кулаки…

Першими з'явилися чотири подружки нареченої в довгих сукнях рожевого кольору.   Кожна в руках мала букет квітів. У такт музиці вони повільно йшли до альтанки. Від його пильного ока, не приховалася трохи прим’ята ззаду сукня однієї з них. І це була не Єва… Андрій раптом всміхнувся і почав пробиратися крізь натовп до альтанки. 

Міла урочисто вийшла з готелю в супроводі свого батька. Вона йшла до альтанки, і пишна спідниця з білої тканини тягнулася за нею. Вона, судячи з усього, нервувала, проте виглядала приголомшливо, вся в білому, як ангел. Однак її голова і очі були опущен. Спалахи камер не привертали її уваги.