Читати книгу - "Терпкий смак твого кохання , Лада Короп"

20.1

      Андрій приїхав до себе додому щоб взяти деякі теплі речі. На щастя Віти не було вдома й це значно полегшувало ситуацію. Днями Андрій орендував квартиру на деякий час поки не вирішиться питання з Вітою. Все необхідне Андрій зібрав швидко й вже збирався йти, але згадав, що залишив Віті запасні ключі від своєї машини. Тому він пішов до її спальні. Кімната була відкрита й Андрій увійшов до неї. Порився у шафі та тумбах. Врешті у комоді він їх знайшов. Але раптом його руки натрапили на невеликий шматок паперу. Трохи пожовтілий від часу. Він його почав роздивлятися. Це був лист. Андрій одразу впізнав почерк Рити. Зверху великими буквами було написано "Андрієві". Серце його закалатало, коли він почав читати:

 "Дорогий Андрію, Якщо ти читаєш цей лист, значить, мені довелося зважитися на щось, що я тримала в таємниці занадто довго. Я не знаю, як ти відреагуєш, і мені страшно, але я повинна бути чесною перед тобою. Бо ти був частиною мого життя.У нас є донька. Їй три місяці, і її звати Надійка. Я ніколи не хотіла, щоб ти дізнався про неї так. Я боюся, що це зруйнує твоє життя, твої стосунки з Вітою. Але я більше не можу жити з цим секретом...Й хоча я знаю що тепер ти з нею, але ти все одно маєш право знати." 

     Андрій відчув, як у нього пересохло в горлі. Донька? Він став батьком, і навіть не знав про це. Пам'ять про Риту, яка ніколи не зникала з його думок, раптом перетворилася на новий, невідомий образ — образ дитини, яку він ніколи не бачив. Вірніше не бачив як вона росла. Невже Надійка його донька? Це неймовірно. Але чому Рита приховала цей факт? Чому не розповіла про це? Андрій відчував, як всередині нього борються емоції. З одного боку, радість від усвідомлення, що у нього є дитина, а з іншого — гіркота і злість на Риту за те, що вона тримала це в таємниці. Чи зможе він знову подивитися на неї без гніву?

 Було багато запитань й мало відповідей. Андрій хотів поговорити з Ритою, а також з Вітою. Звідки у неї взявся цей лист? Й чому Віта вперто мовчала? Схоже дві жінки весь час робили з нього дурня. Віру в те, що він зможе знову з кимось побудувати стосунки, змінила невимовна туга. Він підняв голову і вперше за довгий час замислився про своє минуле, про ті моменти, коли Рита, усміхаючись, розповідала про мрії стати матір'ю. А тепер, коли вона пішла, він втратив не лише її, а й можливість бути батьком. Але тепер він свого не упустить. Він буде просити. Ні вимагати від Рити дозволити йому бачитися з донькою. Він має на це повне право. За сім років мовчання. Андрій взяв листа й ключі й вирішив обов'язково повернутися й поговорити з Вітою. Але йому не довіряє далеко йти, бо як тільки Андрій вийшов з кімнати Віти, то одразу ж наткнувся на неї. Вона стояла з перекошеним від злості обличчям й поглядом впивалася у чоловіка. 

— Що ти тут робиш?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍