Читати книгу - "Повна енциклопедія тваринництва"

малими порціями (5–6 разів на день), чергуючи його зі слизовими відварами, куди додають глюкозу.

Застосовують ацидофільні препарати згідно з інструкцією. У важких випадках внутрішньовенно або внутрішньочеревно вводять глюкозо-сольові розчини.

Всередину дають сульфаніламідні препарати, антибіотики, нітрофурани, знеболювальні (анестезин), в’яжучі засоби (танін, вісмут, кора дуба), вітаміни, стимулювальні препарати (гамма-глобулін, гідролізин), серцеві засоби (кофеїн тощо).

Профілактика. Полягає у недопущенні згодовування недоброякісних кормів, порушення режиму годування, а також потрапляння в корми отруйних рослин і хімічних речовин.

Гепатит

Етіологія. Поїдання зіпсованих кормів, люпину, вики, паростків картоплі, отруєння отрутою мінерального походження, інвазійних хвороб тощо.

Клінічні прояви. Тварина пригнічена, апетит знижений, з’являються спрага і блювота, температура тіла підвищується, дихання частішає, спостерігають витікання з носових ходів із домішкою крові, слизові з жовтяничним відтінком, через свербіж шкіри у тварини з’являються розчухи. Сеча набуває темного кольору. Гостра форма протікає 3–4 тижні, закінчуючись одужанням або смертю, хронічна переходить у цироз печінки (ущільнення органа, що веде до порушення його функціонування). У крові підвищується рівень вмісту білірубіну.

Лікування. Призначають дієтичне годування вуглеводними і грубими кормами, внутрішньовенно вводять 20 %-й розчин глюкози, всередину дають уротропін, карловарську сіль, сульфат магнію.

Профілактика. Полягає у недопущенні згодовування недоброякісних кормів, порушення режиму годування, а також потрапляння в корми отруйних рослин і хімічних речовин.

Диспепсія молодняку

Етіологія. Причини хвороби: недостатнє годування самиць (особливо щодо каротину), що призводить до неповноцінності молозива, недорозвинення органів травлення у новонароджених (після народження гіпотрофіки – молодняк із низькою вагою – не здатні перетравлювати добову порцію молозива понад 1/10 їхньої ваги); випоювання першої порції молозива пізніше ніж за 2 год після народження; давання молозива з брудного посуду або від маток, хворих на мастит або ендометрит; недотримання ветеринарно-санітарних норм утримання новонароджених.

Клінічні прояви. Гострий розлад травлення у перші 10 днів життя, що характеризується токсикозом, некомпенсованою втратою через пронос води, калію, натрію, кальцію, магнію та інших елементів. Розрізняють 2 форми хвороби – просту і токсичну. У разі простої диспепсії у тварин спостерігається зменшення апетиту, пригнічення. Хворі лежать у грудному положенні, здригаються періодично, обнюхують живіт, намагаючись вдарити по ньому. Через 1–2 дні починається діарея. Кал водянистий, жовтого кольору різних відтінків. Прогноз сприятливий.

Токсична диспепсія частіше спостерігається в перші 3 дні життя й характеризується цілковитою втратою апетиту, зниженням ректальної температури; шкіра вух, кінцівок, слизова порожнини рота холоднішають, тварина втрачає сили. До кінця захворювання тварина намагається приймати вимушене бокове положення. Розвивається постійний смердючий пронос водянистої консистенції, іноді зі слизом білястого або оранжевого кольору.

Лікування. Виключити якнайбільше похибок у годуванні маточного поголів’я, здійснювати випоювання новонароджених. Основний напрям лікування – заповнення втрат, спричинених діареєю, давання сольових розчинів, а в разі токсичної форми – інтравенозне крапельне або внутрішньочеревне введення ізотонічних розчинів бікарбонату натрію і хлориду натрію по 40 мл/кг ваги. Рекомендовані також антибіотики, сульфаніламіди та нітрофуранові препарати з урахуванням чутливості до них виділеної з шлунково-кишкового тракту мікрофлори, а також вітаміни, засоби для відновлення мікрофлори тощо.

Профілактика. Оптимізація умов утримання та годування вагітних тварин, створення належних умов утримання і молозивного вигодовування новонароджених і загальногігієнічні заходи.

Закупорка книжки

Етіологія. Переповнення органа кормовими масами, що відбувається в результаті тривалого годування грубостебловими кормами, випасання на замуленій траві після сходження води, на убогих пасовищах, поїдання сильно подрібнених кормів, не очищених від бруду коренеплодів, мінерального голодування, а також атонії передшлунків, травматичного ретикуліту, отруєнь, деяких інфекційних захворювань.

Клінічні прояви. Відсутність апетиту, моторики рубця і шумів книжки, припинення перистальтики сичуга та кишечника, стогони, скрегіт зубів, стійкі запори, надалі судоми, підвищення температури тіла. У крові спостерігається лейкоцитоз. Хвороба триває 7–12 днів, за відсутності допомоги тварина гине.

Лікування. Спрямоване на посилення моторики передшлунків, розрідження та видалення вмісту книжки. Тварині дають багато пити, всередину – розчин натрію сульфату у воді, рослинну олію, відвар лляного насіння, внутрішньовенно розчин натрію хлориду з кофеїном.

Профілактика. Постійний доступ дрібної рогатої худоби до води, якісний корм і забезпечення моціону, що запобігає розвитку закупорки книжки.

Кормові отруєння

Етіологія. Отруєння рослинами, спостережуване частіше в пасовищний період і рідше – у стійловий під час згодовування сіна, сінажу та силосу, а також хімікатами та іншими сполуками.

Клінічні прояви. За характером переважної дії на організм тварини отруйні рослини об’єднують у такі групи:

• дія на центральну нервову систему (дурман, блекота, полин тощо) – збудження, судоми, порушення координації руху;

• дія на травлення, сечостатеву і центральну нервову систему (молочай і рослини, що містять соланін, сапонін і глікозиди);

• дія на дихання і травлення (рослини із сімейства Хрестоцвіті, суріпиця, гірчиця польова) – почастішання дихання, задишка, кашель, виділення з носа;

• дія на систему кровообігу (наперстянка) – посилення серцевої діяльності з подальшим ослабленням;

• дія на печінку (люпин, хрестовики) – жовтуха, пронос тощо.

Лікування. Необхідно припинити надходження отруйних речовин в організм, видалити отруту з травного тракту шляхом промивання, дати протиотруту.

Наприклад, у разі отруєнь сполуками миш’яку, ртуті, кадмію, хрому, вісмуту та інших важких металів (крім свинцю) підшкірно і внутрішньом’язово застосовують розчин унітол, розчин глюкози. У разі отруєння міддю використовують марганцевокислий калій, нітрити та нітрати метиленового синього, розчин глюкози.

Застосовують також адсорбенти (деревне вугілля, яєчний білок), проносні, сечогінні та потогінні засоби, серцеві та загальнозміцнювальні препарати.

Профілактика. Суворий контроль пасовищ на наявність отруйних рослин. Недопущення потрапляння хімічних токсичних речовин у корм.

Румініт

Етіологія. Виникає в разі швидкого переходу з грубих кормів на раціон із високою питомою вагою концентрованих кормів, тривалого згодовування цукрового буряку, кукурудзи, силосу, барди, жому тощо.

Клінічні прояви. Запалення слизової оболонки рубця, що протікає переважно хронічно. Частіше хворіє дрібна рогата худоба на інтенсивній відгодівлі.

Захворювання характеризується розладом травлення, зниженням поїдання кормів, спотворенням апетиту, зниженням приросту ваги, схудненням тварини. Тварини мляві, пригноблені, шерсть тьмяна, скуйовджена. Знижується рН вмісту рубця (до 4,5–6,0) і сечі (менше за 8,0).

Лікування. Дієтичне годування з нормалізацією складу раціону (зменшення або виключення концентратів, уведення в раціон м’якого, вітамінного сіна, порізаних коренеплодів), промивання порожнини рубця хворої тварини через зонд із подальшим введенням у нього вмісту рубця від здорових тварин. Застосування антисептичних засобів (розчин марганцевокислого калію, фурацилін, іхтіол тощо), антибіотиків (хлортетрациклін тощо), бікарбонату натрію сприяють лікуванню та профілактиці захворювання.

Профілактика. Тварини на відгодівлі повинні мати постійний доступ до розсипної кам’яної солі та води.

Стоматит

Етіологія. Хвороба виникає внаслідок механічних, термічних, хімічних і біологічних факторів, а також під час інфекційних та інвазійних захворювань.

Клінічні прояви. Порушення жування, відмова від корму, гіперемія (почервоніння) слизової оболонки, на якій можуть бути ерозії, виразки на яснах, щоках, спинці язика. З’являється своєрідний гнильний запах із ротової порожнини, слинотеча. Тварина чавкає, треться мордою об передні кінцівки. Під час діагностування стоматиту необхідно виключити сказ.

Лікування. Уводять рідкі корми (киселі, слизові відвари, бовтанки). Ротову порожнину зрошують розчином перекису водню, розчинами питної соди, борної кислоти, люголю, риванолом, фурациліном, настоянкою квіток ромашки, листя шавлії, череди, вдувають пудру з сульфаніламідів тощо.

Профілактика. Виключити подразнення слизової; запарювання, подрібнення жорстких кормів.

Тимпанія рубця

Етіологія. Надмірне розтягнення стінок рубця, спричинене швидким утворенням газів після поїдання кормів, що легко піддаються бродінню (люцерна, конюшина, віка, кукурудза в стадії молочно-воскової зрілості, листя капусти й буряку), і недостатнім забезпеченням водою. Також може виникати під час закупорювання стравоходу, гострих інфекційних захворювань, внаслідок отруєння рослинами, у разі травматичного ретикуліту, закупорювання книжки,