Читати книгу - "Моя неймовірна спокуса, Аріана Мел"

Він засміявся.

— Хитрунка! — чмокає смачно у губи і випускає мене з своїх обіймів.

Тоді галантно висуває стілець, запрошуючи за стіл.

Один раунд за мною! Що ж я не така вже й безнадійна, як думала. Ця думка зігріває і підбадьорює. 

Куштую млинці. Вони виявляються чудовими. Якщо не сказати ідеальними. Насолоджуюся цим сніданком і невимушеною атмосферою. Поки ми снідаємо, Веремію постійно приходять повідомлення на смартфон. Він супить брови.

— Таки доведеться їхати сьогодні в офіс, — врешті каже. 

— Робота є робота, — я досьорбую каву, — Мені теж на квартиру потрібно.

Він кидає на мене хитрий погляд. 

— Я не відмовився б від варіанту закрити тебе у моїй спальні, — усміхається звабливо, лише кутиками губ.

— Не сумніваюсь, — відповідаю йому в тон, — Але, можеш не вірити, жінці часом потрібен одяг та косметичка,.. і навіть білизна.

Він задоволено всміхається. Я ж насолоджуюся нашою перепалкою, цим легким фліртом, який підтримує інтригу, а фантазія вже щедро домальовує різні варіанти продовження.

Якось думка про те, що його банально може не бути — цього продовження, зараз мені не приходить в голову.

Він раптом каже. 

— Злато, на рахунок вакансії. Я не жартував. Справді, — жестом зупиняє мене, коли я вже хочу заперечити, — Не відмовляй згарячу. Обдумай пропозицію, будь ласка. Гаразд?

Під його поглядом мені не залишається нічого іншого як погодитися.

— Гаразд.

Я піднімаюсь з-за столу і починаю збирати посуд. Та він дивиться таким здивованим поглядом, як я це роблю, що я не витримую.

— Що?! Я щось не так роблю?

— Секс був таким чудовим? — його брова повзе вгору, а губи вишкіряються у єхидній посмішці.

Я закочую очі. О та він знущається? У цього парубка его розміром з планету!

— Неймовірно, — хмикаю, хитаючи головою, — Просто неймовірно.

— Знаю, крихітко, знаю, — муркоче, усміхаючись на всі тридцять два.

Запускаю в нього кухонним рушником. Веремій весело регоче, ухиляючись.

Швидко ополіскую посуд і виходжу у вітальню по сумочку.

Чую як Веремій з кимось розмовляє по телефону. Виходжу в коридор. Він вже переодягнений у звичний діловий костюм.

Мм. До мурах на шкірі сексуально виглядає в ньому. Сухо сковтую. Цей чоловік завжди буде таак діяти на мене?

— Можемо йти? — питаю.

Він киває, жестом пропускаючи мене вперед. Закінчує розмовляти, підхоплює свій кейс і виходить слідом за мною.

Спускаємося на підземний паркінг. Мені чомусь навіть в голову не приходить, що я можу і пішки дійти. Моя квартира ж поруч.

Сідаємо в авто, я пристебуюсь. Виїжджаємо з паркінгу і вливаємось у потік машин.

— Які у тебе плани на вечір? — трохи помовчавши питає.

— Емм. Поки ще ніяких.

— Чудово. Тоді будь готовою на восьму вечора, — каже безапеляційним тоном, а тоді додає усміхаючись, — Повечеряємо.

У мене брови повзуть вгору. 

— Нуу дякую, що повідомив, — не приховую іронічних ноток.

— Будь ласка! — каже, під’їхавши та запаркувавшись під моїм під’їздом.

Не встигаю ще розстебнутись, коли його губи накривають мої у палкому поцілунку. Мені в мить забиває памороки.

— Вдалого дня, красуне! — шепоче.

Зваблива посмішка красується на його обличчі. Дідько, вміє ж вибити землю з-під ніг!

Але я теж вчуся грати в ці ігри, так?

Швидко розстібаю пасок, повертаюсь до нього і так пристрасно відповідаю на його поцілунок, що самій аж починає стукотіти у скронях від того шалу.

Відриваюся, задоволено відмітивши про себе його ошелешений вигляд, виходжу з авто і кидаю вже закриваючи дверцята :

— І ти не сумуй, красунчику!