Читати книгу - "Гарячий незнайомець, Аріна Вільде"

Глава 18.2

Він дивиться на мене так, наче з нашої останньої зустрічі пройшла ціла вічність, і я встигла на порядок постаріти. Хоча за моїми мірками якраз-таки і пройшла ціла вічність. Чоловік виглядає втомленим і змарнілим, наче не спав кілька діб. Його одяг злегка промок під дощем, з волосся на обличчя стікають краплі. Ми витріщаємося один на одного, а потім видаємо одночасно:

- Ти схуд.

- Ти схудла.

Сміємося і ніяково переминаемся з ноги на ногу. Я раптом згадую, що напевно треба запросити його увійти, тому відходжу в бік, запрошуючи його німим жестом. Андрій робить крок вперед, зменшуючи відстань між нами і приносячи з собою знайомий аромат чоловічого парфуму. Він неквапливо знімає з себе верхній одяг, потім його погляд ковзає по моєму тілу і мені хочеться провалитися від сорому. Тонка запрана біла маєчка і розтягнуті спортивні штани. Погляд Андрія зупиняється на моїх грудях і я не відразу розумію, чому саме цієї частині мого тіла стільки уваги, а потім помічаю як проступають через тонку тканину соски, що затверділи від вуличної прохолоди, яку приніс з собою чоловік.

Я сором'язливо прикриваю руками груди, ніби до цього він жодного разу не бачив мене голою. А потім щось відбувається. В одну мить. Повітря навколо нас елктризується, Андрій наступає на мене, його погляд темніє, на обличчі хижий вираз обличчя. Він притискає мне до стіни і накидається на мої губи, застигаючи мене зненацька. І мені б влаштувати скандал, звинуватити його в тому, .що через нього я три тижні не спала ночами, вимагати пояснення його раптовому зникненню, але це все потім. Тому що зараз я піддаюся його гарячим губам, таю в його руках, які досліджують моє тіло, пробираються під майку і стискають груди. Розчиняюся в нашому божевіллі і майже плачу від щастя, тому що він повернувся. Знову тут. Не кинув мене. Як же мені важко було весь цей час! У невідомості, без нього.

- Я скучам. Чорт, як же сильно я скучав за тобою, - шепоче між поцілунками, вжимається в мене всім тілом і демонструює силу свого бажання. Його губи опускаються до моєї шиї, мої пальці знаходять пряжку його ременя і все ніяк не можуть впорається з нею. Я хочу його. Зараз. Хочу знову відчути, що ми належимо один одному, переконатися, що нам так само  добре разом, як і раніше, і знати, що він більше ніколи не залишить мене одну. Що для нього не існує інших жінок. Тільки я. І він. Разом і...

- Кхм, вибачте, будь ласка, але у  мене тут доставка, - чується покашлювання з боку і ми з Андрієм різко відскакуємо один від одного.

- Навчишся колись двері закривати за собою? – жартівливо запитує у мене, приводячи в порядок свій одяг і прикриваючи мене від чужого чоловічого погляду. Я покриваюся червоними плямами сорому, гадаючи як багато встиг почути хлопець з доставки.  Тепер точно ніколи в житті не буду замовляти піцу в тій піцерії.

Андрій розплачується з ним, а я раптом згадую який хаос залишила в кухні і не тільки там.

- Давай я заберу, а ти почекай мене поки що в спальні, добре?  - нервово прошу я і бачу як погляд чоловіка стає підозрілим.  Він вмить втрачає грайливий настрій, заглядає мені за плече в бік зачинених дверей, що ведуть в кухню.

- Мені варто про щось знати?  - холодно запитує він і обходить мене, прямуючи в кухню.

- Андрій, ні, почекай, будь ласка, - панікую я.  Не те щоб я боялася, що він кине мене через немитий посуд в раковині, запліснявілий хліб, декількох брудних чашок на підвіконні, а ще як на зло я якраз хвилин десять тому зачепила ліктем тарілочку куди кидала лушпиння від насіння і вона розсипалася по всьому  підлозі.  Загалом, видовище  ще те, але у мене є виправдання - я була в депресії!  Через нього!

 - Та-а-ак, - протягає він і я кривлюсь, боячись навіть подивитися на чоловіка.  - Схоже, замість жаркого сексу у нас буде генеральне прибирання.  Пилосос, будь ласка, і ганчірку з відром, раз-два!  - командує він і я розчаровано стогону.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍