Читати книгу - "Хибне щастя, Ліана Меко"

Дівчина болісно скривилася і відвернулася. Я в очікуванні дивився на неї, сподіваючись, що ось зараз вона внесе ясність, якось обілить себе, та хай навіть скористається ситуацією і виставить мене козлом, мовляв негідник я такий – звів наклеп на безвинну дівчинку. Нехай навіть так, але мені стало б зрозуміліше. Я склав би її справжній портрет і все стало б на свої місця. Але вона мовчала, дивлячись кудись убік і про щось міркуючи, і на її обличчі не відображалося жодних емоцій.

Пауза затягувалася, тож навіть я почав почуватися ніяково. Я не знав, що сказати та як сказати. Колишня розслаблена, жартівлива атмосфера була безнадійно зіпсована, а говорити про серйозне я не вмів. Врятував ситуацію офіціант: він приніс наше замовлення, трохи згладжуючи незручність, що панувала між нами, і ми мовчки взялися за прилади.

Нічого надекзотичного на столі не було, але Ліка дивилася на страви з неприхованим інтересом і водночас недовірою. Взяла в руку устрицю, піднесла до очей і з огидою скривилася.

- Що це за гидота? - Видала дівчина, підводячи на мене погляд.

Я посміхнувся - її недосвідченість раптом здалася мені дуже милою, і я, взявши іншу раковину, продемонстрував правильну послідовність дій: полив вміст лимонним соком, потім відколупав м'ясо від раковини і випив одним ковтком. Ліка повторила мої дії, але ледве вміст раковини опинився в її роті, так скривилася, ніби до рота їй потрапив справжній живий вуж, і тепер лоскотав і звивався там. Вона притиснула руку до губ, і сіпнулася ніби в блювотному позиві. Підняла на мене погляд повний паніки.

- Ковтай. - Підказав я, ледве стримуючи сміх - настільки комічно вона виглядала, - але Ліка з жахом замотала головою. А потім просто підірвалася з місця та помчала у бік туалетів.

Я в голос заіржав, проводжаючи її поглядом. У моєму житті було не так вже й багато побачень, щоб було з чим порівнювати, але це безперечно обіцяло бути найбільш незабутнім.