Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"

Я подумала повернутись назад в магазин, але ця ідея швидко відпала. Як тільки відійшла на пару кроків від стоянки, на якій була тільки машина мами Рене, по тілу пройшовся попереджувальний озноб.

Мене наче паралізувало.

Зупинилася і обернулася убік, звідки виходили зловісні хвилі смерті. У горлі пересохло, а долоні спітніли. У тіні, куди не діставало світло ліхтаря, було видно силует чоловіка з палаючими руками. А за спиною в нього були крила.

Жах і паніка, які він навіював, захопили мене з головою. Перш ніж я встигла хоч якось відреагувати, з його рук зірвалася вогненна куля. На мить вона освітила чорне, понівечене обличчя з безліччю шрамів та опіків.

Чи то адреналін спрацював, чи то інстинкт самозбереження, але якимось дивом мені вдалося за секунду до зіткнення ухилитись від палаючої кулі. Та пролетіла повз і вдарила у ліхтар. Він замиготів і, хитаючись, почав схилятися в мою сторону. Останні відблиски світла зникли.

У шоковому стані я зачаровано дивилася на нього. Мене відволік смертельний потік жару, що наближався до спини. Потім все відбувалось як у сповільненій зйомці.

Дикий рик, що віддався вібрацією в тілі. Величезний пес з червоними очима, який збив мене з ніг ударом у бік. Різкий головний біль. Помутніння в очах, і я на мокрому асфальті.

Всі події змішались між собою.

Світ навколо закружляв і став розпливатися. Звуки відлунням віддавалися вдалині.

— Чорт, — процідив хтось поряд. Голови торкнулися теплі пальців, а потім пролунав тихий голос: — краще не ворушись.

Це були останні слова, які я змогла розібрати перед зануренням у темряву.