Читати книгу - "Твій на місяць, Анастасія Соловйова"

— Тобто поки що невідомість?

— Так, у мене невелика затримка, але рано панікувати. Зі мною одного разу таке трапилося, через три-чотири дні все буде нормально, якщо я не залетіла, звичайно, — вона нервово хихикає, уткнувшись носом у відкриту книгу. — Уявляєш, Ванька телефонує мені, просить зрозуміти його і пробачити.

— Хай іде на три веселі літери, — сердито говорю я.

— Я так йому й сказала, — Катя замовкає, хмурить брови, потім швидко мотиляє головою, ніби струшує настирливі думки. — А у тебе як справи?

Вона запитує зі щирим інтересом, трохи бентежиться, напевно, побоюється випадково зачепити мене відвертим питанням. І я раптом зізнаюся:

— Добре. У середу йду на побачення з красенем, про якого Маша говорила.

— Круто! — в очах Каті воскресає живий вогник. — Хвилюєшся?

— Трохи. Він мені дуже подобається.

— Нехай це буде взаємно.

Двері зі стуком відчиняються, і кімната вмить наповнюється запахом борщу, миску з яким Оля акуратно ставить на стіл. Слідом ввалюється Машка з курячими крильцями, що димляться на сковорідці. Живіт зрадливо бурчить — треба б і мені щось приготувати, тільки ліньки вставати з насидженого місця: по тілу розтікається слабкість, та ще й жарко в кімнаті.

Маша викладає золотисті крильця на величезну білу тарілку, дістає паперові серветки та кілька виделок.

— Асю, Катю, ви, мабуть, голодні — налітайте, я все одно кілограм крил сама не здолаю. Олю, якщо в тобі місце після супу залишиться, теж приєднуйся.

Голод такий сильний, що я здаюся. Виймаю з холодильника банку із солоними огірками, помідори черрі та мариновані гриби. Вчотирьох ми повністю з'їдаємо всі крильця, зверху закидаємося чаєм з молочною шоколадкою та обговорюємо студентські проблеми. Маша більше не лізе до мене з розпитуваннями, Катя пожвавлюється, і навіть Оля відлипає від конспектів і спілкується з нами.

Несподівано вечір минає краще, ніж я очікувала. Про Романа згадую, коли Маша вимикає світло, і кімната занурюється у темряву. Божевілля якесь: я вже шалено скучила і хочу його побачити. Намагаюся подумати про щось інше, але всі думки вперто зводяться до майбутнього побачення. Обіймаю подушку руками, мрійливо усміхаюся.

Засинаю я не одразу, страждаючи то від спеки, то від холоду. Нічого, завтра прокинуся здоровою та бадьорою.