Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Платонові навіть страшно було уявити, що це за штрих буде, тому він мовчки почав слухати далі.
Писк Грота припинився, і він раптом спитав, повним жаху голосом.
- Шергуне, це ти вимкнув світло?
- Ні, - відповів той теж тремтячим голосом. – Я ж ось, біля тебе стою, - і чомусь додав. - З телескопом.
- А хто ж тоді? – спитав Грот. – У-у-убивця? Шергуне, треба звідси втікати! Бабцю хтось убив, а на нас все спихне! Ти як хочеш, а я пас! Забираюся звідси!
- А шеф? – стиха спитав Шергун, і в його голосі теж чулося велике бажання піти геть із цього страшного місця.
- Шефові скажемо, що все окей, що хлопець робить все, що треба, п’є свої пігулки...
- А відео? Шеф вимагатиме звіту! – згадав Шергун.
- Звіт змонтуємо! В нас же є перший раз! А зараз ШІ, знаєш, як все реалістично зробить! Не підкопаєшся! Я тебе прошу, давай підемо звідси?! Я сюди більше ні ногою! Сидітиму вдома, як бабак!
- Ти знаєш, - тремтячим голосом проговорив Шергун, - мені чомусь здається, що ти, нам відміну від інших ситуацій, у даному випадку маєш рацію! Змиваємося звідси! І якнайшвидше! Пересидимо цю ніч у мене, а потім побачимо! Але я теж не прийду сюди більше! Хай мене пофарбують неоном, з цією дурною роботою!
В телефоні почувся активний шум, гупання, ляскання, кректання: певно, напарники збирали свої речі.
Через кілька хвилин гупнули двері, поклацали замки – і зловмисників, як і не було...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ВІртуозна Гра, Оскар Бласт», після закриття браузера.