Читати книгу - "Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Здоров-здоров, — я самовдоволено посміхнувся.
— Як там ваша хмарна погодка, — в слухавці засміявся Сергій.
— Сумує за тобою. Каже, що дуже тут не вистачає такого блазня, — я теж засміявся.
— Якби я знав, що на островах так добре жити, то давно б уже переїхав. Тут справжній рай.
— Якщо ти хочеш викликати заздрість, то у тебе це погано виходить.
— А у тебе як справи? Як клуб? Як життя?
— Знаєш, багато чого є розповісти. Але точно не телефоном.
— То в чому проблема? Сів та літак і прилетів. Це все дуже легко.
— Це щось типу запрошення? — я підняв брову.
— А чому б і ні? Зізнаюсь, я навіть трохи скучив за твоїм бубонінням. Тут нікого такого нема, всі життєрадісні.
— Ну тоді це точно місце для тебе. Можеш не повертатися.
— Та годі тобі, Захаре. Я серйозно. Бери вихідні, скидай все на Євгена і прилітай. Тут можна чудово відпочити.
— Добре. Раз ти так запрошуєш… Але. Я буду не сам.
— Що? А з ким?
Але я не відповів, а простов вимкнув телефон. Хай всю ніч не спить і думає про це. Якщо там йому так добре і він має купу часу. Чогось я навіть позаздрив Сергію. Може треба було себе вбити… тоді б я собі відпочивав на сонячному острові і нічого б не хвилювало мене. Але тоді я б не зустрів Мелісу. І це власне та, з ким я планую полетіти на острови. То ж я спробував ще раз мільйон разів подзвонити та відправити повідомлення, що все це дуже важливо. І врешті вона зʼявилась і ми домовились зустрітись у тому ж парку, що минулого разу.
— Щось може сталося? Що за терміновість? — вона здається прибігла, бо дуже важко дихала.
— Так. Для початку, віддихайся. Все гаразд.
— А чого ж ти так багато дзвонив і писав?
— Ти ж цілий день ігнорувала мене, — я розвів руками, — що таке, Мелісо?
— Бо мені соромно за той вечір, ясно? Я повелась як ідіотка. Ти поцілував мене і я…
— І ти що? Втратила голову? Це найкращий комплімент для мене.
— О-о-о, знову ти все переводиш на себе та своє самолюбство. Чому я не здивована, — Меліса скривилась.
— Годі, — я взяв її за обидві руки, — я обіцяв вражати тебе і я це зроблю. Може хоч так ти трохи розслабишся і довіришся мені. Маю сюрприз.
— Що? Який ще сюрприз? — вона підняла обидві брови.
— У нас з тобою буде невеличка відпустка. Підготуйся. За декілька днів ми полетимо на Фіджі.
— Що? — вона аж затамувала подих, — щ-що…для чого?
— Там зараз живе мій хороший товариш. І він покликав мене в гості. А я йому сказав, що буду не сам.
— Але ж це… Це так неочікувано, я… Моя робота…
— Ти не зможеш відпроситись на тиждень? Це ж фірма твого батька.
— Ну так, але…
— Ти не хочеш їхати зі мною? — я звів брови.
— Ні, хочу, але… це просто буде моя перша поїздка закордон. І це хвилююче.
— Не бійся, — я обійняв її і міцно притулив до себе, — зі мною нічого не бійся.
В моїх обіймах Меліса трохи розслабилась і навіть я заспокоївся. Чомусь всередині все відчувало, що цей дзвінок від Сергія був не дарма. І що він покликав до себе теж. Фіджі це чудове місце. Хоч я там і жодного разу ще не був. Але я впевнений, що така поїздка для нас з Мелісою змінить багато чого. І все між нами стане зовсім інакше.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз», після закриття браузера.