Читати книгу - "Як не померти на самоті, Логан Урі"

на те, що побачення мине вдало. (Можете навіть розповісти про висновки Шеррі Теркл, адже ніщо не кричить «Зі мною добре в ліжку» так голосно, як цитування досліджень.)

9) Завершуйте на високій ноті

Один мій знайомий митець пишається тим, що завжди радісно кінчає свої побачення. (Ні, не в тому сенсі! Припиніть думати про таке й поверніться до книги!) Наприклад, наприкінці ночі ставить загадкове запитання: «Ти колись бувала на таємній гірці в Сан-Франциско?» — і, якщо супутниці цікаво, веде її в це романтичне втаємничене місце. Він розуміє, що те, як усе завершиться, має значення.

У відомому експерименті поведінкові економісти, серед яких значився Деніел Канеман, порівняли враження пацієнтів, що проходили колоноскопію. (Не лякайтеся, ішлося про людей, яким потрібен був такий огляд, а не про схибнутих волонтерів.) Окремі пацієнти переживали тридцять неприємних хвилин, а інші — тридцять неприємних хвилин, а потім іще п’ять не таких неприємних хвилин наприкінці. Можливо, це нелогічно, але люди надавали перевагу другому варіанту, попри його довшу тривалість. Це пов’язано з явищем, що має назву правило останнього враження: оцінюючи певний досвід, люди значною мірою судять про нього на основі того, як вони почувались у найяскравіший момент і наприкінці. Їхні спогади — це не середнє арифметичне всіх пережитих хвилин.

Тож замовляйте десерт наприкінці трапези. Зробіть іншій людині значущий комплімент, перш ніж кожен із вас піде своїм шляхом. Скористайтеся правилом останнього враження.

10) За допомогою восьми запитань після побачення оцініть набутий досвід

Джонатан, як і багато хто з нас, мав довгий перелік вимог до потенційного партнера. Після побачень чоловік помічав лише те, в чому претенденти не «дотягували» до вигаданого ним досконалого чоловіка. Зразок мислення: «Чи відповідає він усім критеріям?» — є ще одним прикладом оцінного побачення. Не всі контрольні списки погані, але у більшості людей там перелічено не те, що треба, а, наприклад, переваги, про які зазвичай пишуть у резюме. Я створила для Джонатана зовсім інший перелік — такий, який би допоміг йому перейти від оцінювання партнера до оцінювання власного досвіду. Замість того щоб визначати, чи задовольняє потенційний партнер певну вимогу, чоловік міг за допомогою цього списку перемкнутися на те, як почувався на побаченні саме він. Це допомагало йому не блукати думками деінде та зосередитися на тому, що насправді має значення.

Я запропонувала Джонатанові відповідати на ці запитання дорогою додому після кожного побачення:

Вісім запитань після побачення

1. Що у мені він/вона розкрив/розкрила?

2. Що відчувало моє тіло під час побачення? Напруження, розслаблення чи щось середнє?

3. Почуваюся я більш чи менш енергійною/енергійним, ніж до побачення?

4. Чи є в ньому/ній щось цікаве мені?

5. Чи смішив/смішила він/вона мене?

6. Чи відчувала/відчував я, що мене чують?

7. Чи почувалася/почувався я привабливою/привабливим у його/її присутності?

8. Мені було цікаво, нудно чи якось середньо?

Знаючи, що йому потім потрібно буде відповісти на ці запитання, Джонатан почав більше зважати на те, як почувається під час побачення. Тепер він призначав друге побачення хлопцям, які здавалися не такими вражаючими відповідно до його списку критеріїв, але з якими почувався радісним, приваб­ливим і розслабленим. Джонатан радше відмовляв тим, хто начебто справляв враження, але залишав його холодним. Він дав собі змогу проживати побачення, а не проводити з хлопцями «співбесіду» для прийому на посаду свого чоловіка.

ВПРАВА: відповідайте на вісім запитань після побачення

Сфотографуйте ці вісім підказок і пообіцяйте переглядати їх після кожного побачення, щоб допомогти собі усвідомити, як ви почувалися із цією людиною.

Ключові висновки

1. Нам заважає поширеність оцінних побачень — взаємних допитів, схожих на співбесіду. Викиньте контрольний список вимог до партнера та налаштуйтеся на здобуття до­свіду. Будьте присутні у моменті та зважайте на те, як почуваєтеся поруч з іншою людиною.

2. Настрій має значення: вірите ви, що побачення буде гарним чи поганим, однаково ваша правда. Ви можете за допомогою власного ритуалу налаштовуватися на побачення.

3. Доклавши трохи зусиль, ви здатні запланувати краще побачення. Добре обміркуйте, де та коли вам зустрітися. Додайте гри. Обирайте більш творчі заняття, уникайте порожніх балачок, не зазирайте в телефон і завершуйте на високій ноті. Будьте хорошим слухачем, відповідайте зацікавлено, заохочуючи партнера говорити далі, замість того щоб своїми відповідями перетягувати увагу на себе.

4. Не оцінюйте партнера за певними критеріями, натомість давайте відповіді на вісім запитань після побачення, щоб усвідомити, як почуваєтеся поряд із ним.

Розділ 11. До біса іскру

Як відмовитися від міфів про хімію, що відчувається відразу

Активно ходячи на побачення, ви, можливо, шукаєте миттєвого зв’язку. Раптового, спокусливого, хмільного. Фізичного відчуття радісного хвилювання десь усередині, знервованості, коли дивишся партнерові в очі. І не можеш відвести погляд. Від дотиків неначе електричним струмом б’є.

Усі, хто є поряд, розчиняються десь удалині. Ви на одній хвилі, ви ніби сп’яніли. Ви почуваєтеся живими.

Ви знаєте, про що я кажу — про «іскру».

Я розумію, іскра — це чудово. Але знаєте що? До біса її. Вона — мій заклятий ворог: для мене одержимість іскрою є однією з найпоширеніших і найнебезпечніших ідей про побудову взаємин. Через неї ми втрачаємо дивовижних партнерів, бо не можемо розгледіти їхнього справжнього потенціалу. У цьому розділі я розвінчаю низку міфів про іскру. Сподіваюся, що, дочитавши його, ви проскандуєте «До біса іскру!» разом зі мною.

Міф №1: коли ви бачите «саме ту» людину, у вас одразу ж спалахують феєрверки.

Правда: часто на початку стосунків немає жодних феєрверків і миттєвої хімії. Гарний секс і хімія можуть з’явитися з часом.

Кохання з першого погляду трапляється досить рідко. Під час опитування, проведеного психологинею Аялою Малах Пайнс, чотирьох сотень респондентів про те, як вони закохалися у своїх партнерів, лише 11 відсотків відповіли, що відчули «любов з першого погляду».

Ви коли-небудь помічали, як часто люди зустрічаються зі своїми сусідами? Як на першому курсі зароджуються стосунки між студентами, що мешкають через стіну одне від одного чи разом ходять на підготовчі заняття? Причина ось у чому: що частіше ми щось бачимо, то дужче нам це подобається. Психологи називають таке явище ефектом знайомства. Нас приваблюють знайомі речі та люди (і з ними ми почуваємось у безпеці).

Одна моя подруга працювала в італійському ресторані, де зустрічала клієнтів і проводжала їх до столиків. Щойно вона туди влаштувалась, як один із кухарів запросив її на прогулянку. Позаяк подругу той кухар не приваблював,