Читати книгу - "Як не померти на самоті, Логан Урі"

вона йому відмовила. Хлопець із повагою поставився до її відповіді, й вони стали колегами-друзями. Він підвозив подругу додому після змін, а іноді вони засиджувалися допізна та випивали з іншими колегами після закриття ресторану. За пів року після того, як хлопець її запрошував на прогулянку, моя подруга наприкінці вечора поцілувала його в машині. Той здивувався, але дуже зрадів. Того самого тижня моя подруга i той хлопець-­кухар таки сходили на прогулянку. Тепер вони одружені, у них двоє маленьких дітей.

— Я спершу нічого не відчувала, — пояснила мені подруга. — Але він виріс у моїх очах. Знадобився час, щоби почуття з’явились, але тепер я не уявляю свого життя без нього.

Я повсякчас чую схожі історії. Подружні пари полюбляють розповідати мені про власні незугарні перші (або перші та другі!) побачення. Основна думка очевидна: іскра може спалахнути. Іноді це крихітний вогник, що ледь жевріє. Якщо загасити те полум’я, перш ніж воно розгориться, ви ніколи не зігрієтеся вогнем тривалого кохання. (Я б мала працювати автором листівок у «Hallmark Cards».)

Кілька років тому психологи Пол Іствік і Люсі Гант дослідили цей феномен. На початку семестру вони попросили гетеросексуальних студентів-чоловіків оцінити, наскільки їм подобаються їхні гетеросексуальні одногрупниці й навпаки. Розглянувши відповіді, Іствік і Гант виявили, що студенти більш-менш однаково оцінили привабливість одногрупників протилежного гендеру. Початкову оцінку, що ґрунтується на першому враженні, називають цінністю партнера.

За три місяці, наприкінці семестру, дослідники попросили студентів іще раз оцінити одногрупників. Тепер, після знайомства, бали розрізнялися: нові оцінки відображали те, що має назву унікальна цінність, тобто те, що ви думаєте про когось, із ким провели певний час.

Іствік і Гант пояснили змінюваність оцінок так. Під час першої зустрічі з людьми оцінюванню підлягає цінність партнера, тобто його загальна приваб­ливість і поведінка. Після подальшого знайомства з ними та набуття певного спільного досвіду відкривається їхня унікальна цінність, тобто те, які вони всередині. У вищезгаданому дослідженні, коли студенти вперше оцінювали одне одного, їхні відповіді відображали цінність партнера — загалом те, наскільки спокусливими їм здавалися однокурсники, тож більшість надавала перевагу одним і тим самим людям. До кінця ж семестру опитувані студенти вже оцінювали за унікальною цінністю, що залежала від ступеня знайомства. У багатьох випадках, здебільшого просто завдяки ефекту знайомства, студенти подобались одногрупникам більше, ніж першого дня занять. Цінність партнера поступово стала неважливою, а набуло важливості почуття до когось, з ким краще познайомилися.

Таке буває не лише в навчанні. Коли ми вперше зустрічаємося з кимось, у нас складається перше враження, що ґрунтується переважно на зовнішності. Але пізніше, коли ми краще пізнаємо людину, вона часто зростає в наших очах і ми починаємо по-новому на неї дивитися.

Те ж саме стосується й сексу. Зазвичай хороший секс не починається відразу якимось дивом. Як може розповісти вам кожен, у кого був паршивий секс із незнайомцями, потрібен певний час, щоб зловити ритм і дізнатися про чуже тіло й уподобання (і про свої також!).

Міф №2: іскра — це завжди добре.

Правда: це не так. Окремим людям просто дуже гарно вдається розпалювати в інших іскри. Можливо, вони надзвичайно привабливі. Можливо, справжні митці флірту. Іноді іскра є радше показником того, наскільки хтось чарівний (чи наскільки самозакоханий), а не особливого зв’язку між вами. Я засвоїла цей важкий урок на «Палаючій людині» з Браяном. Із ним я (як і багато інших) відчула іскру та відчайдушно намагалася перетворити це початкове захоплення на взаємини.

Вам також може здаватися, що ви відчуваєте іскру, коли ваш партнер грає різні ролі чи подає вам суперечливі сигнали. Люди часто вважають хімією свою тривогу (це я вам говорю, мої друзі з тривожним типом прив’язаності!). Час вам навчитися правильно визначати таке почуття, як це зробила моя подруга з тренувань Вівіан.

А потім починайте шукати партнерів іншого типу — когось безпечного, хто не змушуватиме вас сумніватись у його почуттях. Досить вважати, що, коли від надійної людини у вас немає в животі метеликів, це не може бути коханням. Це також кохання, але без тривоги.

Міф №3: якщо між вами іскра, у взаємин є майбутнє.

Правда: навіть якщо завдяки іскрі тривалі взаємини почнуться, її геть не вистачить на те, щоб останні підтримувати. Я розмовляла з парами, що пробули разом на кілька років довше, ніж мали б, — завдяки іскрі. Колись між багатьма розлученими парами спалахувала іскра.

Мій друг після закінчення коледжу поїхав до Південної Кореї викладати англійську. За три тижні він почав сумувати за домом. За рідними. У нього не було друзів. Учні майже не відвідували його уроки.

Одного дня він зайшов до місцевого бару майже перед самим закриттям. І помітив високу білявку, що сиділа в кутку. Вона була сама. Мій друг спостерігав, як білявка допила останні кілька ковтків червоного вина, згорнула книгу та підвелася. Вона віддалено нагадувала його подругу з коледжу, людину, якої йому дуже бракувало.

Зазвичай сором’язливий, він відчув себе сміливішим, побачивши майже знайоме обличчя. Тож наблизився до дівчини та сказав:

— Доброго вечора! Я Натан. Ви тут живете?

Не сподіваючись почути англійську, вона відступила назад. Але за якусь мить промовила:

— Еммм, так. — І простягла руку для привітання. — Я Ейва.

Натан усміхнувся. Вона була вродлива і розмовляла англійською. Хлопець одразу ж відчув іскру.

— Може, зайдемо до іншого бару, а ви розповісте мені про книгу, яку читаєте? — запропонував він.

Вони рік зустрічались у Південній Кореї, а потім разом перебралися до Сент-Луїса. Наступного року Натан і Ейва одружилися.

Але їхні стосунки розпалися.

— Озираючись назад, я розумію, що було предостатньо дзвіночків, — зізнавався мені Натан. — Ми такі різні. Навіть на тому, першому, побаченні вона читала книгу, а я просто хотів напитися.

Вони змінювали тему розмови, коли порушували певні питання — наприклад, те, що він хоче дітей, а вона — ні, або те, що вона бажає повернутися до Південної Кореї, а він почувається готовим пустити коріння в Сент-Луїсі.

— Гадаю, ми просто заплющували очі на наші розбіжності через цю початкову іскру.

Менше ніж рік пробувши у шлюбі, ці молоді люди більше не могли приховувати свого невдо­волення.

— Мені справді здається, що наші стосунки трималися лише на тій історії про першу зустріч, — говорив він. — Якби у нас не було такої гарної істо­рії — зустріч за кордоном, кохання з першого погляду, — не думаю, що ми б колись одружилися. Все наше життя ми силкувалися підлаштувати під те драматичне знайомство.

Не намагайтеся підтримувати незугарні стосунки тільки тому, що ваше знайомство було «гарним».

  Не треба спалахів — хай розгорається повільно

Сама по собі іскра — це не обов’язково щось погане. Вона може виявитися корисною, сприяючи усвідомленню прив’язаності до когось. З іскри починається багато хороших