Читати книжки он-лайн » Міське фентезі 🌆🌟🔮 » Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео

Читати книгу - "Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео"

6
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 77
Перейти на сторінку:
Розділ 25. У пошуках істини

– Ярославо? – зустріла мене на порозі хати Єсенія. – Де ти була так довго? Сідай хутчіше, я розігрію вечерю.

– Дякую, люба, але я не голодна.

– Фієр тебе нагодував? – з цікавістю подивилася на мене Хранителька.

– Ні, не професор. З ними ми лише поспілкувалися з приводу мого інтерв’ю, що вийшло днями в газеті.

– Тоді з ким ти провела вечір? – наполягала вона.

– І мені цікаво, – показався на кухні Кузьма. – Ми несемо відповідальність перед імператорською родиною за твою безпеку. То з ким ти була?

– Та не переймайтеся ви так. Я була з Тайпаном.

– З ким? З Його Високістю? – здивувалася Єсенія.

– Ну так. Чи ви знаєте ще одного Тайпана?

– Саламандро! Негайно припини! Ти вже забула про погрози? – нахмурився Кузьма.

– Нічого я не забула. Я дійсно була з принцом на прогулянці. Ми в Академії зустрілися. А погрози… Я дійсно забула. Але, ось, сьогодні нову записку підкинули, прямо під будинок, – я вручила чоловіку той згорток. – Вибачте, я дуже втомилася й хочу спасти.

Я швидко сховалася за дверима кімнати, бо розповідати про все, що я встигла дізнатися, мені не хотілося.

В голові дзвеніло від думок. І професор Фієр, й Тайпан знають правду. Це я зрозуміла. Тільки чи дійсно я хочу її знати? Чи не зламає вона мене? Може, краще спершу розшукати батька чи хоча б діда? Вони не були саламандрами, батько взагалі – лише людина. А от до якого роду належав дідусь? Бабуся ніколи його не згадувала при мені.

Наступного ранку я висковзнула з дому на світанку. Я хотіла сама перевірити слова професора Фієра та на власні очі переглянути архіви академічної бібліотеки, про які він говорив.

Я знала, що стара бібліотекарка справжній фанат свого діла й мало не живе у цьому сховищі книг та давніх знань. І не помилася. Террі Алінда зустріла мене з теплою усмішкою та навіть запропонувала випити з нею кави. Я з радістю погодилася.

– То ти хочеш знайти рідних? – поглянула на мене жінка, коли я розповіла, що саме мені потрібно.

– Так. Я хочу відновити хронологію подій та зрозуміти що сталося насправді, чому моїх рідних змусили покинути імперію, чому позбавили титулів, а мою бабусю, якій тоді виповнилося лише п’ятнадцять, залишили в Палаці.

– Я знала, що ти прийдеш. Фієр мене попередив. Гадаю, що дійсно настав час, щоб всі дізналися правду про цей жахливий період в історії Фаерії. Всі документи того часу було наказано знищити, але…

– Але… Щось вціліло, правда ж? – з надією запитала я.

– Я надто довго тут працюю. Деякі папери справді знищили, але є дещо чого не можна стерти – наша пам’ять. Та й мені відомо, що є збережені докази цих подій.

– Хіба Чорним драконам не було вигідно знищити всі зачіпки, прибрати свідків? – зі здивуванням подивилася на жінку, яка також була однією з тих, кого вважають винними у тій трагедії.

– Наказ знищити документи віддавали не Чорні дракони, – похилитала головою Алінда. – Емер був лише пішаком у руках сильнішого супротивника, – промовила жінка та подивилася на мене.

В її очах був біль. Непідробний, реальний біль, який я відчула неначе свій власний. І я ахнула. Не лише від того, що вже вдруге змогла відчути чужий біль, а ще й від того, що мої здогадки про причетність іншого роду дійсно правда.

– Я знаю, хто віддав цей наказ. Анаконди. Тільки чому? Яким чином тоді Емер став імператором?

– Домовленість, а точніше шантаж, – промовила жінка. – Емер після того, як Оріон відмовив йому у шлюбі Стефанії з його сином, зустрічався з Ліаром, його добрим другом на той момент, хоч останній був значно молодшим. Амбітний чоловік з роду Анаконди не мав тоді ані дружини, ані дітей, але встиг збудувати мережу шахт із видобутку дорогоцінного каміння. Він вважався найбагатшим мешканцем Фаерії, але доволі жорстоким керівником та взагалі досить замкнутим террі. Ліар звик, що його бояться, перед ним всі вислужувалися та поводилися шанобливо. Дізнавшись про невдачу друга, він сам спробував відправити сватів імператору. І також отримав відмову…

– Оріон не хотів видавати єдину доньку за нелюба? – здогадалася я.

– Саме так. Відбір наречених проводять в нашій імперії для синів. Донька імператора має змогу обрати собі чоловіка. Але лише в теорії. На практиці такі шлюби були за домовленостями. Свободу вибору не давали, стримували як могли. Оріон прагнув змінити це, але не встиг.

– Дідусь хотів ці змінити дурні закони? – здивувалася я. Отже, не лише мені вони здавалися неправильними...

– Саме так. Період правління Саламандр взагалі вважають найкращим періодом в нашій історії. Це були часи миру, злагоди, добробуту. Оріон піклувався про всіх. Звісно, він мав ворогів. Амбітний Ліар не розумів такого ставлення, наприклад. Він не прийняв відмову поріднитися з родом імператора. І якимось чудом вмовив друга, Чорного дракона Емера, влаштувати переворот.

Я не знаю чому Емер пішов на це, на жаль, дядько ніколи нікому не розповідав деталі цієї угоди, тільки він сам став геть іншим. Особливо після смерті Оріона. Річ у тому, що візит Ліара та його сватів в резиденцію був таємницею, тому про друге сватання ніхто в імперії не знає. І цього запису дійсно немає в жодних архівах.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 40 41 42 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео"