Читати книгу - "Книга друга. Герой Дивли, LesykLab"

"Головний радник?"

- Коло всередині кола? - Уточнив той. Його голос звучав як два голоси, що одночасно вимовляють одні й ті самі слова.

- Так, - підтвердив Кадм. – Вдруковано в шкіру, наче родима пляма.

– А записи омніпода?

- Показують, що вона перетнула зелену зону на шляху до Соласа. Те, що ви шукаєте, я вважаю, є у відеонарізці з Лакуса.

Єва заглянула в лужок між ящиками і побачила, що Кадм тримає в руках її омніпод. З'явилося відео Лакуса - те, що вона встигла знімати вранці, перш ніж її спіймав Бестіїл. З динаміків омніпода звучав знайомий голос: «Людське дитя. Єва Дев'ята. Дев'ять Єв. Дитя людини».

– Ось воно! - Вигукнув радник, замахавши короткими товстими ручками. – Наша перша зупинка – Лакус. Почнемо звідти.

«Лакус? – подумала Єва. – Що їм потрібно у Лакусі?»

- Гей, хто наказав тобі відкрити вантаж? - технік, Що Раптом виник поряд, дивився прямо на Єву. – Вони ж запечатані та готові до навантаження. - Він підходив все ближче, і було очевидно, що його насторожило надто маленьке зростання колеги. – Я з тобою розмовляю. Ану назвись.

– Шиїса!

Єва схопилася на вежу з ящиків. З іншого боку, намалювався головний радник. Єва скрикнула, усвідомивши, що радник насправді зовсім не схожий на Арію та Дзіна. Істота, що дивилася на дівчинку двома парами вічко-лужок, нагадувала гнилий фрукт. До неї потяглося більше дюжини лапок, наче щупальця актинії, що наздоганяють жертву.

– Це вона! - Вигукнув головний радник, хоча рот його не ворухнувся.

- Ловіть її, ШВИДКО! - Закричав Кадм. - Вона потрібна мені живою!

Єва видерлася на саму верхівку вежі. Похапцем вона випадково зачепила ногою кнопку на одному з ящиків - і кришка відкрилася: він був доверху наповнений боєприпасами. Троє авторитонів, що знаходилися поблизу, підкотилися до місця події і прицілилися. Дівчинка з неймовірним зусиллям зіпхнула відкриту шухляду вниз, він звалився на одного з роботів, і ціла хмара величезних ШОК-дротиків розлетілася на всі боки.

Знизу в втік теж полетіли дротики. Єва перестрибнула на сусідню вежу і тут почула все зростаючий по висоті виття двигунів повітряного судна. Дівчинка анітрохи не сумнівалася, за ким вирушає цей корабель.

- Маленьке створіння, твоє минуле послужить моєму майбутньому. І ти належатимеш мені, – промовили два голоси прямо позаду неї.

Єва перескакувала з однієї вежі на іншу, раз у раз оглядаючись на головного радника, який невідступно переслідував її. Підлоги його чорного заношеного плаща тріпотіли в повітрі, як крила якогось зловісного птаха. Ще кілька миттєвостей, і він наздожене дівчинку.

Завивання двигунів корабля, що злетів, досяг оглушливого рівня – судно наближалося. Вихлоп із його труб збив переслідувача з курсу. Єва вилізла на найвищу скриньку і озирнулася.

Іти не було куди.

Внизу кишма кишили авторитони, вони вже оточили барикаду з ящиків. Радник очухався і знову попрямував до неї.

- Єва Дев'ять, ти оточена, - прогримів крізь підсилювач голос пілота, перекривши навіть рев моторів. – Негайно здайся чи…

Але раптом інший повітряний корабель врізався в борт першого, тож той завалився на бік і перекинувся на сусіднє судно. Пошарпаний «Біжу» рвонувся до Єви, і від його металевого пуза відрикошетила хмара випущених дротиків. На трапі, що опустився, стояв Ровендер Кітт і простягав руку.

- Стрибай! – кричав він.

Єва щосили стрибнула і жорстко вдарилася об трап, так що з неї все повітря вибило.

- Поїхали! Поїхали!

Судно разюче хвацько рвонуло вперед, і Єву, що забралася всередину, знову відкинуло на сам край трапа. Вона бовталася в повітрі, міцно вчепившись у край. Авторитони відкрили по ній стрілянину ШОК-дротиками з усіх боків відразу. Ровендер ліг плазом на трап і схопив дівчинку за руку. Він підтягнув її і втягнув усередину «Біжу», якраз коли кораблик промчав крізь ворота ангара, що зачинялися.

Яскраве сонячне світло вдарило у вітрове скло рубки – корабель пройшов крізь хмарну завісу.

- Ровендер, вона ціла? - Запитав Хейлі, повернувши голову від панелі управління, над якою висіла діагностична схема «Біжу».

Єва підскочила до пілоту і врізала йому в плече з усієї сили.

– Аррх! Якого біса? Чого ти знову б'єшся? - Хейлі прокрутився в кріслі, зупинившись обличчям до неї, і підняв руки для захисту.

- Це за те, що продав нас за запчастини. Я могла там померти!

– Я вже вибачився. - Хейлі взявся за штурвал - корабель увійшов до зони турбулентності. - Так вони ж і мені мало не розкрили черепашку. Я гадки не мав, чим вони займаються. Ви, хлопці, хотіли до міста. Я вас відвіз. Ось і всі справи.

- І залишив мене там, одну! Я думала, ми друзі.

- Друзі? - Хейлі увімкнув автопілот і розвернувся до дівчинки. – І що я, на твою думку, мав робити? Тримати тебе за ручку та провести по всій Новій Аттиці?

Єва стиснула кулак і приготувалася до нового удару.

- Все гаразд, Єва.

- Послухай, я просто хотів допомогти Вандеду та його друзям. Вони моя родина. Я заради них на все готовий. Мені хотілося змінити своє життя, а Кадм сказав, що може допомогти, - м'яко пояснював пілот. - Все сталося так швидко, я нічого не встиг обміркувати до ладу. Особливо те, як це позначиться на тобі чи на Ровендері… Я взагалі не припускав такого.

Єва розслабила руку і мовчки стояла. Якщо вже відверто, вона розуміла, що рухало Хейлі. При цьому сама так прагнула в людське місто, що віддала перевагу не помічати підозрілої поведінки хлопця і знехтувала застереженнями Вандеда: «Не дозволяй їм повністю перепрошити свою думку».

- Дев'ять, мені шкода, що тобі довелося дізнатися правду в такий жахливий спосіб, але якби ти не опинилася в місті, я б не знайшла тебе, - вступила Єва Вісім і погладила дівчинку по волоссю.

- Так, і хто б тоді визволив старовину Хакслі? Адже не цей синій. Він, як і я, потрапив у пляшку, – додав Хакслі, посміхаючись.