Читати книгу - "Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Осип Курилас. «Іван Мазепа» (1909)
Завоювання земель Кримського ханства, вихід до Чорного моря були пріоритетними завданнями політики Петра І (1672—1725). Цю політику можна розглядати як продовження збирання земель колишньої Золотої Орди. Правда, кримські походи 1687 і 1689 років, у яких взяли участь й українські козаки, закінчилися невдачею.
Натомість Кримське ханство відповіло «симетричним ударом». 23 квітня 1692 р. Петро Іваненко (Петрик)292 подався з 60 козаками до Казикирмена. До 1691 р. він служив у канцелярії Івана Мазепи й, безперечно, чимало знав про плани українського гетьмана, про його спільні дії з росіянами проти кримців. Потім Іваненко пішов на Запорізьку Січ, де теж був писарем. А звідти – вже до кримських татар. 26 травня 1692 р. Іваненко уклав союзний договір з Кримським ханством від імені Київського й Чернігівського князівств, всього Запорозького городового війська і народу малоросійського293. Договір (принаймні формально) мав рівноправний характер. Передбачалося, що Київське, Чернігівське князівства, військо Запорізьке є незалежними, а Кримське ханство має надати їм допомогу для боротьби з поляками й московітами. Водночас українська сторона мала при потребі допомагати Кримському ханству. Від імені ханства договір підписав казикирменський бей Кемен-мурза.
Іваненко оголосив антимосковське повстання, видавши в липні 1892 р. свої універсали, де він іменував себе гетьманом війська Запорізького294. Тоді ж він із Казикирмена перебрався в Перекоп. Іваненко здійснив низку походів при підтримці кримських військ у 1692, 1693, 1694 та 1696 роках. Проте успіху це повстання не мало. Новий гетьман так і не повторив «сценарій Хмельницького», коли з допомогою кримських військ вдалося «розхитати ситуацію» й підняти козаків на повстання. Вважається, що його підтримало близько п’яти сотень чоловік. Це було замало для повстання. Тобто «незалежна Україна» в союзі з Кримським ханством так і не відбулася. Далі Іваненко став гетьманом Ханської України. Як довго він ним був і яка була його подальша доля – цього достеменно не знаємо. Вважається, що на цій посаді він перебував орієнтовно до 1712 р.
Діяльність Іваненка варто осмислювати в контексті довготривалої війни між Московією та Османською імперією, яка велася в 1686—1700 рр. Як уже зазначалося, московіти на початку цієї війни здійснили невдалі для себе кримські походи. Потім вони в 1695—1696 рр. організували походи на турецьку фортецю Азов у гирлі Дону. Це був важливий опорний пункт Османської імперії, який забезпечував панування цієї держави в Приазов’ї. Мав він чимале значення і як торговий центр.
Перші спроби штурму Азова, в яких брали участь і українські козаки, виявилися невдалими. Наприкінці 1695 р. розпочалась підготовка другого Азовського походу. У Преображенську й Воронежі росіяни збудували близько 30 військових кораблів. Також запорізькі майстри у Брянську виготовили 42 великі бойові чайки. Цей флот був використаний при штурмі Азова. Наприкінці квітня 1696 р. з України виступив козацький корпус (до 15 тисяч чоловік) на чолі з чернігівським полковником Якубом Лизогубом. Українські козаки відіграли важливу роль у штурмі Азова, який був узятий у липні 1696 р.295 .
Таким чином, Московія собі «прорубала вікно» в Чорноморському басейні. Виношувався навіть план перенести сюди столицю, якою мало стати побудоване на березі Азовського моря місто Таганрог. Причому утвердження Московії в Приазов’ї значною мірою здійснювалося українськими руками.
Дещо подібна спроба створити Українську державу в союзі з Кримським ханством, як це робили Богдан Хмельницький і Петро Іваненко, спостерігалася після Полтавської битви 1709 р., коли шведський король Карл ХІІ (1682—1718) та гетьман Іван Мазепа (1639—1709) зазнали поразки. Тоді король і гетьман зі своїми прихильниками емігрували на терени Османської імперії та Кримського ханства. Осідком українських емігрантів стало місто Бендери296. Після смерті Мазепи, 5 квітня 1710 р. українські козаки-емігранти обрали своїм гетьманом Пилипа Орлика (1672—1742)297. Цього ж року був прийнятий документ «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького»298. Відомий він також під назвою Конституція Пилипа Орлика або Бендерська Конституція. У цьому документі, зокрема, йшла мова про союзницькі відносини з Кримським ханством.
Пилип Орлик
У січні 1711 р. кримський хан Девлет ІІ Гірей (1648—1718) вирушив на українські землі, зокрема на Слобожанщину. Його супроводжував відносно невеликий козацький загін. Татарам вдалося зайняти низку населених пунктів. Але говорити про особливі успіхи не доводиться. До того ж цей похід вдарив по репутації Пилипа Орлика. Адже татари, здійснюючи похід на українські землі, займалися звичним для себе ділом – забирали ясир.
23 січня 1711 р. між козаками й Кримським ханством був підписаний Кайрський договір. У ньому, зокрема, читаємо: «… колись, за
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів», після закриття браузера.