Читати книгу - "Медлевінґери"

150
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 135
Перейти на сторінку:

— Що? — спантеличено перепитав Нісс. — Як це? Ти ж їх усі бачиш, ці винаходи? Чи ні? Ось вони ж стоять, перед тобою!

Моа знизала плечима.

— А де його пилка? — запитала вона. — Де рубанок, котрим він мав би надати гладенького вигляду тій дивовижній масі, з якої виготовлено більшість цих пристроїв? Де молоток? Де він плавив метал?

— Не знаю! — щиро признався Нісс.

— А оті аркуші ти бачив? — далі допитувалась Моа.

На столі лежав стосик паперу — такого лискучого паперу Нісс у житті ще не бачив! Охайно списаний і рівненько складений, краєчок до краєчка.

Нісс нахилився, щоб краще роздивитись.

— Вітрове колесо! — мовив хлопець. — Це Ведурові креслення!

— І він отак пише? Це його почерк? — запитала Моа.

Нісс знову задивився на верхній аркуш. Рівними рядочками стояли там крихітні літери, всі однакового розміру, охайно вишикувані, ніби вивела їх не рука живої істоти, а якась машина. Якщо взагалі можна щось таке уявити…

— Не знаю! — прошепотів хлопець.

— Ніссе! — занепокоєно сказала дівчинка. — Я не знаю, що це таке. Але тільки не майстерня. Що завгодно, тільки не майстерня, Ніссе!

Хлопець зіщулився.

— Але ж він усі свої пристрої…

— Знаю, — запевнила Моа. Вона присіла біля нього навпочіпки. — Розкажи мені все, що ти знаєш, — попросила вона.

Нісс похитав головою.

— Але ж я нічого не знаю! — прошепотів він.

— То розкажи все, про що здогадуєшся!


— Отже, він подався на пошуки Антака… — протягла Моа, коли Нісс замовк.

Нісс кивнув.

— Існує щось таке, про що знають Антак, Ведур і король, — задумливо провадила Моа. — І воно пов’язане з тим, що Антак є хранителем історії.

Нісс знову кивнув. Про такий зв’язок речей він досі й не думав.

— Тобто існує знання про минуле, — бурмотіла далі Моа. — І він висував такі вимоги, які король не хотів виконувати. Через це саме, здається, він розсварився і з Ведуром. А тепер зник.

— Це нам якось допоможе? — запитав Нісс.

Моа знизала плечима.

— Вони ж говорили про гору, про щось нагорі, — провадила вона. — Хіба не ти розповів це? Що Антак має перебувати десь нагорі. Туди ж таки збирався і Ведур.

1 ... 41 42 43 ... 135
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Медлевінґери», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Медлевінґери"