Читати книгу - "Грішниці. Сфінкс"

була зі всіма люб'язна й не втручалась у справи сімейних. Як тільки починали збиратися гості, родичі Фелісії тікали на кухню і мовчки сиділи там, аж поки всі не розходились і господиня не лишалася сама.

У день гулянки, про яку Обдулія згадала в розмові з Рохеліо, дім мулатки Фелісії з самого ранку аж ходором ходив. Од сусідів принесли стільці, помили підлогу й поскладали в кутку всі ліжка. У вітальні, що займала всю передню частину будинку, поставили крісла. Більше ніяких меблів чи прикрас у великій бідній кімнаті з закіптюженою стелею не було. У вузькій їдальні стояв чималий стіл, покритий різноколірним папером, де рядком, наче на стойці в таверні, вишикувались чарки та пляшки. Двері всіх кімнат були розчинені, щоб гості могли вільно ходити по всьому домі. Танцювали тут скрізь, навіть у викладеному старими кам'яними плитами патіо; але то бувало здебільшого ввечері, коли гулянка сягала апогею і в будинку ставало тісно. В години полудневої спеки ховались у кімнатах, також скупо умебльованих, за винятком спальні, де стояло велике ліжко із фіранками на бильцях та дзеркальна шафа, — в цій кімнаті звичайно усамітнювались парочки.

Збиратися почали годині о дев'ятій. Мулатка Фелісія ще снідала на кухні разом з родичами, коли знадвору почувся сміх чоловіків та жіночі голоси. Двері й вікна, що виходили на вулицю, були надійно зачинені. Щоб потрапити до хати, треба було дістатися до задніх дверей, узятих на ланцюжок, і сказати умовлене слово. Під одинадцяту, коли вже зійшлося чоловік двадцять гостей, нагодилися й музики. Фелісія, немов добра матінка, усміхалась до всіх, показуючи білі, ще міцні зуби. Веселі гості вітали її наче фею-благодійницю.

На першу годину дня в домі вже веселилися на всі заставки. Без угаву гриміла музика, кружляли в танцях пари, щільно пригортаючись одне до одного, — чоловіки в сорочках із спітнілими спинами, а жінки майже всі без корсетів, у самих легеньких блузках. Щоки танцюристів паленіли від захвату та алкоголю. Було жарко. Гостей зібралось чоловік із п'ятдесят — грішниці різних рангів, студенти, сутенери, якісь дженджуристі молодики. Останні, як і студенти, танцювали з вільними жінками, що прийшли сюди самі, шукаючи хто розваг, а хто й вигідної торгівлі. Розмовляли мало, цілковито віддаючись танцям, що часто являли собою тупцювання на місці й похитування стегнами в лад музики. Чоловіки раз у раз покидали своїх партнерок у розпалі танцю й бігли до їдальні хильнути чарчину коньяку або рому. Кожен із них заклав песо на питво, а друге віддав на музику. Збирали й додаткові внески — господиня ревно дбала, щоб усього було вдосталь. Отож кожен намагався випити якнайбільше, щоб не втратити ані краплини з того, що належалось йому за його гроші. Поверталися з червоними, лискучими від поту обличчями, на які сідав пил, збитий ногами танцюристів. Змушували пити й жінок, підносячи їм чарки з золотистим лікером. То було якесь загальне божевілля, безглуздий і незбагнений шал, що, здавалося, поєднав у собі всі пороки й зовсім не скидався на людську розвагу.

Рохеліо, в розхристаній сорочці, з розпатланим волоссям і попущеною краваткою, танцював з жінкою, що мала бліде обличчя сухотниці. Він прийшов сюди одним із перших і, видимо, пишався своєю здобиччю, хоч ніхто інший не зазіхав на те немічне й розбещене створіння, яке, навіть танцюючи, не розлучалося з сигаретою. Трохи осторонь самотній і знуджений Масілья марно шукав собі партнерки і з заздрістю дивився, як тулились одне до одного Карлота і Асукіта, — наче тільки починали свій медовий місяць. Кінталес не випускав із рук Аніти, а двоє студентів, що прийшли разом з ним, очманівши від перших же чарок, і собі пустилися танцювати, та так, ніби їх корчі напали. Тільки висока постать майбутнього медика самотньо манячіла в кутку, оповита тютюновим димом, що плавав у кімнаті, мов густий туман. Схилившись на плече коханця, Карлота позирала на студента і глузливо посміхалась. Ріголетто теж був там і кружляв по черзі всіх жінок — їхні коханці та приятелі добре знали горбаня й не ревнували до нього.

— Хвацько танцює, чортів карлик! — сказала одна жінка, відходячи од Ріголетто і повертаючись до свого партнера.

— Бо тут нема кращих танцюристів, — поважно обізвався той.

Збігав час, і оргія ставала дедалі бучнішою та непристойнішою. Налиті кров'ю обличчя остаточно втратили свідомий вираз, танцюристи рухались автоматично, витинаючи всякі коники, а то й зовсім соромітницькі штуки. Шум, крик, музика, жіночий вереск, брутальна лайка п'яниць та човгання ніг виповнили весь дім од вітальні аж до кухні. А там зачинені родичі Фелісії теж завели дикунський танець, до якого пристали всі, старі й малі. Вистрибували, кидались один на одного, кружляли на місці. Тим часом жінок у вітальні поменшало, і чоловіки сідали, щоб трохи очуматись і витерти піт. Одну дівчину занудило, і Фелісія потягла її волоком, наче лантух, до задньої кімнати, де на двох ліжках уже лежали покотом такі самі страдниці, бліді, мов мерці, а серед них і один з приятелів Кінталеса. Залишивши п'яну дівчину в їхньому товаристві, мулатка повернулася до вітальні. По-материнському лагідно усміхаючись, вона пильно придивлялася до гостей, щоб вчасно запобігти можливим сваркам. Чоловіки, помітивши зникнення своїх подруг, занепокоїлись.

— Де Лукресія? Куди запливла ця рибка?

— Їй нездужається, голубе, — тихо відказала Фелісія. — Прилягла на часинку.

— А Сардіна?

— Їй теж недобре. Вона незабаром повернеться.

— А Лола?

— Так само. У дівчат розболілися голови.

Тоді кілька чоловіків з цікавості заглянули до задньої кімнати. Те, що вони там побачили, прикро вразило їх. Жоден навіть не посміхнувся, намагаючись розтермосити п'яних жінок. Прийшла Фелісія і звеліла не чіпати їх.

У цей час до кімнати ввалився полюбовник однієї з дівчат, що покотом спали разом із студентом, і, розлючено заревівши, кинувся до ліжка, щоб ляпасами розбудити її. Та Фелісія міцно схопила його за руку:

— Тут не можна! Дома робитимеш, що захочеш…

Він скорився і вийшов з кімнати, попросивши тільки, щоб дівчину переклали на друге ліжко, де були самі жінки.

Після того обачна мулатка подвоїла пильність. Раз у раз підозріливо поглядала на