комита, узяв пресвітера, Артемона святого, і деяких християн і пішов у жертвище Артеміди вночі. І всіх, що там були, ідолів розбив і вогнем попалив. Повернувся у свою церкву християнську, яка була за п'ять миль від града, звичні сповнював молитви й утверджував вірних, кажучи: «Діти мої, чуємо, що йде антихрист у град, який хоче убивати християн. Хай ніщо не відлучить вас від любови Христової: ні вогонь, ні меч, ні звірі, ні будь-яка лютіша смерть». Коли увійшов у град комит Патрикій, приніс спершу жертву в капищі Аполоновому, і зробив у той день збори людей, і погрозу царську повідомив. Забарився п'ять днів у зборах і ловитвах, тоді увійшов в Артемідине капище, хотівши нечисту здійснити жертву, і не побачив ідолів, питався про них: «Де вони?» І сказали деякі з еллінів, що Сісиній-єпископ зі священиком своїм Артемоном та иншими християнами розбили статую Артеміди та инших, що там були, богів. Питався ж комит: «Де єпископ і християни?» Відповідали, що зібралися у своїй церкві. Зразу комит, сівши на коня, пішов з озброєними воїнами до християнської церкви, аби пролити кров вірних, Сісинія ж і Артемона на частини розрубати. Коли наближався до церкви і був десь за одну милю, раптом охопила його трясовиця велика, що з коня впав, і вогонь безмірний охопив його, і на ношах, які хтось мав, у дім його занесли. Коли ж настала ніч і воїни з кадилами сиділи біля хворого комита, сподіваючись його смерти, сказав комит до домашніх своїх: «Християни прокляли мене, і Бог їхній мучить мене». Казали йому домашні: «Сильні боги і світла богиня Артеміда здоровим тебе зробити». Тяжко ж він хворів і втратив надію на життя, сказав до воїнів: «Ідіть у церкву християнську, скажіть єпископові Сісинію»: Так говорить комит Патрикій: «Великий Бог християнський, помолися до Нього за мене, єпископе, хай встану з хвороби цієї важкої — і зроблю образ твій із золота і посеред града поставлю». Коли пішли воїни, сказали слова комитові єпископу, відповів той: «Золото твоє з тобою хай буде. Якщо віриш в Господа нашого Ісуса Христа, позбудешся хвороби тої». І знову послав комит, кажучи: «Вірую в Бога твого, лише хай буду зцілений». Тому помолився за нього єпископ — і зразу комит став здоровий, не мав зовсім недуги тілесної. Через декілька днів комит Патрикій пішов у град Кесарійський, що в Палестині, і коли був від Лаодикії десь за три милі, зустрів святого Артемона-пресвітера, який ішов з ловів: словом Христовим диких звірів ловив, і йшли за ним два олені і шість онагрів, їх же вів пресвітер до єпископа, мав-бо єпископ Сісиній сад гарний, і в ньому хотів мати диких звірів. Звелів комит стати колісниці, спитав раба Божого Артемона: «Як зловив ти звірів цих?» Він же відповів: «Словом Христа мого зловив». І сказав комит: «Старче, виявляєшся переді мною християнином?» Відповів святий: «З юности християнином є». Тоді, зв'язавши його двома веригами, передав двом воїнам, звелівши їм вести за ним Артемона до Кесарійського града. Святий же, зв'язаний, обернувшись до звірів, що за ним йшли, сказав: «Ідіть до Сісинія-єпископа». І пішли ті, і при дверях церковної загороди стали. Спитав єпископ воротаря, звідки прийшли ці звірі. Тоді, велінням Божим, один олень, людський голос прийнявши, сказав: «Артемона, раба Божого, схопив злочестивий комит і зв'язаного повів до Кесарії, нас же до тебе Артемон послав». І вражений був єпископ мовою оленя, і через взяття Артемона важко зітхнув, прикликав диякона Філея, сказав йому: «Нове чудо сталося, ось-бо один із цих звірів, яких бачиш, олень, людським промовляв голосом, розповідаючи, що раба Божого Артемона нечистий комит взяв і відвів у Кесарію зв'язаного. Жах охопив нас через промовляння людське оленеве, жалість важка — через схоплення Артемона. Візьми-бо просфори і йди в Кесарію з одним слугою і довідайся, чи правда те, що сказав олень». Взяв же диякон просфори і слугу, і, помолившись, пішов. І прийшов до Кесарії, знайшов Артемона святого, що у в'язниці сидів, і цілував його, кажучи: «Рабе Бога Вишнього і пастирю словесних овець, як ти покинув нас і впав у руки ката, ми ж не відали, але один з диких звірів сповістив єпископові про тебе, заговоривши людською мовою. Через те послав мене єпископ сюди довідатися, чи правда сказане, тяжко-бо через тебе журиться». Святий же Артемон сказав: «Слуго Господній Філею, йди сповісти владику мого святого єпископа, що на муки я взятий Христа ради і сиджу у в'язниці. Хай же помолиться за мене, щоб зміг я перемогти лукавий помисел христоненависника-ката і сподобитися стати сопричасником Христу Господу». І, давши один одному цілування, розлучилися: диякон до себе повернувся, Артемон же в ув'язненні залишився. Коли прийшов диякон до єпископа і слова Артемонові розповів, помолився єпископ зі сльозами до Бога, кажучи: «Господи, Ісусе Христе, Ти, що визволив Даниїла з уст левових і трьох юнаків із вогненної Навуходоносорової печі врятував, Ти і раба свого Артемона від ворожого Патрикія визволи, і дай йому перемогти всі катівські задуми, і зачисли його до святих мучеників лику».
В один ж із днів комит Патрикій, у Кесарійському граді збори народні роблячи, звелів привести перед себе святого Артемона, пресвітера Лаодикійського, і сказав до нього: «Скажи нам, старче, своє ім'я?» Він же відповів: «Артемон називаюся, раб Христа, Бога мого». Сказав комит: «Чи це ти розбив статую великої богині?» Відповів святий: «Я». Сказав комит: «Скажи мені, старче, як переміг ти силу її і не пощадив образу її? Не побоявся помсти її? Але вона, лагідна, дозволила тобі ще жити». Святий Артемон сказав: «І тебе зневажаю, молячись до Бога мого, і переможу катування твоє, мертвого ж і німого ідола як мав не зневажити?» Сказав комит: «Я, почувши ім'я твоє, що називаєшся Артемон, сподівався, що рабом ти є богині Артеміди, думаю, що вона життя тобі дала через тезоіменство твоє». Відповів святий: «Прескверний, нечестивче, сину диявола, отемнений розумом, якщо хочеш почути ім'я моє, розумій, що ще коли я був у лоні матері моєї, дарувалося мені ім'я те від Бога». Комит сказав: «Пошануй свою старість, пожалій сивину свою і принеси жертву великому у граді цьому богу Асклипію». Відповів святий: «Шістнадцять літ був анагностом і читав книги у церкві Бога мого, двадцять вісім років був дияконом, священні читав Євангелія, тридцять три роки закінчив у пресвітерстві, навчаючи людей і наставляючи на путь спасення допомогою Христовою — і нині велиш мені, щоб я був подібний на тебе
