Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

Хочете вірте, хочете ні, але моя жіноча інтуїція кричала про те, що рано чи пізно мені підсунуть кота в мішку...

Після довгих роздумів я вирушила на пробіжку. Незважаючи на прохолодне повітря, я продовжувала намотувати кола навколо будинку, і навіть трохи пробіглася вниз, вулицею, щоб потім повернутися назад. Я думала, що ця пробіжка допоможе мені викинути з голови Жданова і його слова.

Як ви думаєте, це допомогло? Ні! Мої думки тільки й робили, що кружляли навколо цього пихатого індика, який раптово уявив, що між нами щось є.

Я з точністю могла сказати, що між нами є ненависть. Це почуття буквально вирувало в повітрі, щойно він з'являвся біля мене, і ми починали з ним сперечатися, як кішка з собакою. Але щось більше? Ні. Точніше кажучи, я не впевнена. Звичайно ж, мені не хотілося це визнавати, але я відчувала якусь симпатію до Жданова. Так, він був досить привабливий, і добре знав про це. До того ж, що вже казати про те, що більша частина студенток була просто в захваті від нього. І, звісно ж, усі без упину базікали про те, який він гарний у ліжку. Мені от не пощастило опинитися на їхньому місці... Точніше кажучи, все сталося зовсім не так. Утім, і згадувати про це не хотілося.

До того ж, щоб я і Жданов спали разом? Боронь Боже! Я ще не настільки збожеволіла, щоб порушити умови контракту, які сама ж і висунула! Із цими думками я повернулася у квартиру.

Яке ж було моє здивування, коли прямуючи до ванної, я зіткнулася зі Ждановим. Він якраз вийшов з ванної кімнати, довгий пухнастий білий рушник низько сидить на його стегнах, а по його грудях стікають крапельки води.

Чорт забирай, ну хіба можна так знущатися, а? Він з усмішкою дивиться на мене, а я жадібно ковтаю повітря, поки мій погляд сканує його тіло.

— Що, Лисенятко, подобається те, що бачиш? — Він спирається на одвірок, тим самим перегороджуючи мені шлях до ванної. Але слова ніби застрягли в моєму горлі, що Жданову припало до душі. Він відштовхнувся, і наблизився до мене. Я навіть не помітила, як він загнав мене в глухий кут, бо була надто захоплена, розглядаючи суцільні м'язи на його руках, сильних грудях і торсі, де виразно було видно кубики. Як на мене, виглядати так добре просто нереально!

— Мовчиш? Що ж, тоді я скажу. Мені теж подобається, який ти маєш вигляд. Цей милий топ просто розбурхує мою уяву, а ці лосини... М-м... Твої ноги мають у них просто фантастично привабливий вигляд... Готовий побитися об заклад, хлопці слину пускають, коли ти бігаєш... — каже він, нахиляючись дедалі нижче до мого обличчя, і я ледве можу дихати.

— В... В які ігри ти граєш, Жданов? — нарешті знаходжу я в собі сили хоч щось сказати у відповідь, перш ніж він зрозуміє, наскільки сильно я завелася від його слів.  

— Я не люблю ігор, Лисеня. Я завжди кажу те, що думаю...

— І чому саме зараз? 

— Тому що ти мені подобаєшся, Лисенятко...

Подобаюся? Я? Йому? Він що, зовсім з глузду з'їхав?! Ця думка остаточно протвережує мене, і я оговтуюсь.

— Послухай, Жданов, не знаю, у чому підступ, але ти зі своїм татком нізащо не проведете мене!

Я гордо підкидаю підборіддя, дивлячись йому в очі, і тільки зараз розумію, що помічаю в його погляді подив. Наступної миті він замикає мене в пастці своїх рук, а його губи опиняються до біса близько до моїх.

От халепа, він що, знову збирається мене поцілувати?