Читати книгу - "Клуб убивць, Макс Дикий"

— Але тепер, тепер я хочу скоротити її до мінімуму, — кажу кудись їй в шию і все ж не втримуюсь. Торкаюсь губами ніжної шкіри. Обережно, ніжно, лагідно. Тримаюсь з усіх сил. 

 — Я теж хочу, — шепоче вона. — Дуже хочу…

Її слова зривають останні гальма. Я притягую її до себе і цілую в губи. Даю собі трохи свободи і поцілунок виходить не таким ніжним, а навіть трохи вимогливим. Все тому що я дуже давно хотів цього, і нарешті отримав. Зараз вона була майже моя і розуміння цього робило мене трохи нетерплячим, але щасливим…