Читати книгу - "Відпустити й жити, Айсі Дора"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Кароліна зустрічається поглядом із паном Чорним.
— Дуже добре, — киває він. — Покажіть візуал.
На екрані з’являється фото Маші. Вона — яскрава, впевнена. Така, якою я її колись покохав.
Маша дивиться на себе із захватом. Як дитина, що побачила свою мрію.
— Добре, — схвалює Арсен. — Працюємо. Кароліно, ти затверджена разом із командою. Через місяць — поїздка за кордон. Партнери з Болгарії хочуть просування свого готелю. Можемо дати Марії шанс себе показати.
Кароліна погоджується, Маша сяє від радості. Я ж надто втомлений, щоб щось відчути. Вчора знову сидів до ночі над проєктом.
— На цьому все. Маріє, вітаю вас у «Profістайл».
Маша розпливається в усмішці й запевняє, що рада бути частиною команди.
Ми виходимо в коридор. Усі розходяться.
— Богдане, дякую. Ти не уявляєш, як це для мене важливо… — Маша дивиться вдячно, обіймає мене і… цілує в губи.
Це настільки неочікувано, що я не встигаю відреагувати. І лише коли вона відступає, я бачу… очі іншої жінки. Повні сліз.
Очі тієї, яку я образив.
Тепер я точно знаю, кого саме зрадив.
Які у вас враження від Маші/Марії?
Які думки про вчинок Богдана?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відпустити й жити, Айсі Дора», після закриття браузера.
