Читати книгу - "Старша Едда. Епос"

й це значення. Взагалі сенс рядка не зовсім прозорий. Головним чином «роздати» трактується як здатність правильно розділити офірних тварин і роздати якусь частину присутнім відповідно до їхнього статусу.

Бесіда з Вафтрудніром

Фабулярна основа цієї пісні — змагання у «мудрості», себто в ерудиції, знаннях онтологічного характеру, де переможений має накласти головою (див. строфи 7 і 19). Сюжет має багато міфологічних і фольклорних паралелей, а форма, на думку експертів, відображає процес навчання жерців і походить від ритуального діалогу, в якому симетричність питань і відповідей становить мнемотехнічні прийоми.

Впадає в око паралель із фінським епосом «Калевала», де прадавній мудрець Вяйнямьойнен також демонструє космогонічні знання. За логікою міфу, щоб мати владу над об'єктом, необхідно насамперед знати про його ґенезу, що і демонструють Одін та Вафтруднір. Інша річ, що у третій руні (пісні) «Калевали» Вяйнямьойнен мусить змагатися не з велетнем (бо з мудрим велетнем Віпуненом він змагається у руні 17), а з дурником Юкахайненом, який не має жодного уявлення про світ, а коли доходить до космогонічних питань, виявляє цілковиту некомпетентність.

Оригінальна назва пісні — «Vafþrúðnismál» — перекладається як «Слова Вафтрудніра» чи «Промови Вафтрудніра». Та оскільки в основу композиції покладено діалог, вважаю доцільним вжити саме таку назву — «Бесіда з Вафтрудніром».

Ім'я велета можна перекласти як «Сильний у заплутуванні». Вважалося, що йотуни взагалі дуже обізнані у давній мудрості, позаяк їхній рід старший від богів.

Промови Ґрімніра

Своїм головним змістом ця пісня подібна до «Бесіди з Вафтрудніром», але, на відміну від неї, побудована як монолог Одіна, що ділиться із юним Аґнаром знаннями міфологічного характеру на знак подяки. Тут Одін переважно змальовує будову «Горішнього світу», де мешкають аси.

Сюжет прозового обрамлення пісні потребує, на нашу думку, спеціальних коментарів, які допоможуть краще зрозуміти нордичну ментальність.

По-перше, у пісні прослідковується мотив братовбивства. Бо ж Ґейрред, відштовхнувши човен із братом від берега, фактично прирік свого брата на смерть («хай тролі тебе візьмуть!»). Цей підступ підказав йому не хто інший, як Одін. Які спонуки рухали однооким богом — важко сказати. Цікаво інше. Часто доводиться читати, що у язичницькій культурі братовбивство є річчю цілком природною ба навіть похвальною. І справді: Ромул убив Рема і став героєм, брати-Пандави убивали родичів-Кауравів на Курукшетрі й так стали героями, святий Володимир був причетний до смерти свого брата Ярополка... убивства родичів, особливо серед вінценосних сімей, аж ніяк не припинилися із прийняттям християнства, яке начебто «пом'якшило звичаї». Та й за поганства, притаманного родоплемінному устроєві, братовбивство мало неоднозначне трактування. Знищивши людину власного роду, вбивця зменшував родову міць не лише на матеріальному рівні, а й на духовному: адже тим самим провокував появу ображеного, розгніваного духа, що міг мститися всьому родові за свою смерть (звідти почасти образ упиря, що нападає на своїх прижиттєвих близьких). У «Повчаннях Високого» братовбивця і його нащадки прямо названі тими, кому не можна довіряти. У «Беовульфі» королівський радник Унферт, попри свою мужність і звитягу, заплямований убивством братів. Ґудрун із «Саги про Вьольсунґів» жахливо мститься чоловікові (Атлі) за братів.

У «Промовах Ґрімніра» кара за фактичне убивство брата відтермінована, проте неуникненна. Конунг Ґейрред при всій своїй щедрості та інших чеснотах не проходить випробування, порушивши закон гостинности. Звичайно, саме за це, а не за той давній злочин карає його Одін. Але чи такий уже Ґейрред гарний правитель, коли так легко піддається впливам? Чи міг він не послухатися поради Одіна, чи міг згодом не зважати на слова служниці Фріґґ? І чи не за ту психічну піддатливість — серед усього іншого — Одін його покарав? Цілком імовірний ідейний лейтмотив «Промов Ґрімніра» полягає у тому, що справді гідний владар не починає свого шляху з убивства родичів.

Але цей коментар скидається на банальну раціоналізацію, тому розглянемо ритуально-міфологічний аспект цієї пісні, а саме — жертвопринесення.

У фундаментальній праці Дж. Фрезера «Золота гілка» досліджено різні види актуалізації архетипу Священного Правителя, чи пак Царя-Мага. Згідно з теорією Фрезера, мало не всім архаїчним суспільствам на певному етапі розвитку був притаманний образ вождя, що втілював чільне божество і був його земним «заступником». Якщо спільноту спіткало якесь лихо — байдуже, програна війна, епідемія, засуха, мороз, неврожай, — провину покладали на священного правителя: ач, не такий уже й священний, не можеш домовитися з богами. Царя, в якого вийшов «термін придатности», приносили в жертву: почасти як покарання, почасти задля оновлення світу.

Можна припустити, що саме таке «оновлення» змальовано у пісні «Промови Ґрімніра». Вісім ночей сидіння Одіна між двох багать (дія відбувається у дев'яту ніч), як і його міфологічні промови — не що інше, як підготовка до ритуалу. Невипадкова присутність і сина конунга: адже Одін благословив його на правління, передавши йому таким чином батьків фарн, цебто талан, містичну владу. Звичайно, на момент запису пісні мотив «оновлення конунга» був уже призабутий і не становив для авдиторії такого інтересу, як всі оті міфологічні Одінові описи. Взагалі, дослідники відзначають, що «Старша Едда» сповнена різних ритуально-містичних рудиментів, багато з яких стосуються саме людських жертвопринесень.

Ім'я «Ґрімнір» означає «Той, що під личиною» і вказує на чарівницьку здатність Одіна приймати різні подоби.

У строфі 16 Нйорд постає як ісландський ґоді — голова ґодорду (округи), на «балансі» якого був язичницький храм (згодом — церква), і обов'язок виконувати ритуали — ще одна актуалізація архетипу Священного Правителя.

Деякі псевдоніми Одіна у строфах 46-49 можна перекласти так:

Ґрімнір — «Той, що під личиною»; Ґанґлері — «Мандрівник»; Тріді — «Третій»; Гер'ян — «Повелитель воїнів»; Хар — «Сивий» чи «Високий»; Сад — «Ситий», «Вдоволений»; Хнікар — різновид морських потвор, чудовисько, що може прибрати подоби гидкого жмутку водоростей або прегарного коня, в шотландському острівному фольклорі відома як «кельпі», згадується також у монографії Бенджаміна Торпа «Нордична міфологія»; Бьольверк — «Лиходій»; Сіґфадр — «Батько перемог»; Альфадр — «Всебатько»; Вальфадр — «Батько полеглих»; К'ялар (...) возячи сани (Kjalar, // er ek kjálka dró) — гра слів: kjálka — це санчата, ґринджоли, одначе жодної іншої згадки про те, як Одін тягав сани, нам не відомо; Явнхар — імовірно, «Рівновисокий», Харбард — «Сивобородий» (див. «Пісню про Харбарда» зі «Старшої Едди»).

Промови Скірніра

Сюжет цієї пісні — сватання. Втім, наскільки зрозуміло, про укладання шлюбу не йдеться: Скірнір вимагає від Ґерд лише фізичної близькости зі своїм паном — Фрейром (традиція так званого «малого шлюбу», відома із саг). Спочатку він намагається її заохотити матеріально, але дівчина категорично відмовляється, тоді