Читати книгу - "Квантовий воїн"

вправи, наприклад: «Я надто заклопотаний», «Я втомлений», «Насправді немає значення, буду я робити ці вправи чи ні» тощо. За своєю природою наш розум лінивий, недисциплінований і загалом не зацікавлений у тому, щоб «займатися». Безліч разів слід нагадувати собі, що ми — це не наш розум, і змиритися з тим, що розум від самого початку чинитиме опір будь-яким спробам його навчати. Не думайте, що, якщо ви прийняли рішення регулярно вправлятися, ваш розум не знайде способів змусити вас передумати. Він буде радше навмання формувати думки на свій вибір, ніж дозволить дати йому чіткий перелік думок та ідей до опрацювання. Розум завжди сам вирішував, про що думати, тож хоче, щоб так було й далі. Змінити це допоможуть лише дисципліна, вправи та повторення. Регулярне ведення щоденника стає однією з наших найважливіших дисциплін, оскільки записи (або їхня відсутність) є свідченням успіхів у навчанні.

На записи до щоденника потрібно витратити лише кілька хвилин на день, і якщо ми регулярно виконуватимемо це завдання, воно допоможе нам загартувати силу волі. Виконання обіцянки, котру ви дали собі, — дуже важлива звичка, яку слід розвивати. Якщо ви думаєте, що тренувати розум і виконувати вправи можна й без ведення щоденника, то скажу вам з досвіду: це не так. Ми постійно відволікаємося і, перш ніж встигнемо це помітити, знову призвичаюємося до життя без вправ. Звідки мені про це знати? Я сам багато разів із цим зіштовхувався, а ще вже десятки років навчаю цієї системи інших, тому знаю, які труднощі зазвичай переслідують початківців (а якщо на те вже пішло, то й експертів теж) у щоденній практиці. Повірте тому, хто знається на цій системі: якщо ви прагнете досягти найкращих результатів, то повинні вести щоденник.

Цікаво, що недавно я знайшов у щоденнику такий запис: «Довіряй лише щоденнику. Не вір своїм найкращим намірам. Не вір розуму. Довіряй тільки щоденнику». Так, я теж відволікаюсь і дозволяю розуму відмовити мене від тренувань. Цей запис був зроблений після періоду, коли я не робив жодних вправ. Він говорить сам за себе. Ми можемо бути неправдивими із собою, але щоденник не брехатиме. Він не може брехати. Записи, як і їх відсутність, багато про що нам розкажуть. Ми також відкриємо для себе таку цінну інформацію, як припливи та відпливи нашої свідомості. Кожен має власні ритми та цикли, які неможливо помітити, якщо не вести щоденника. У нашій свідомості, як і в океані, є секретні підводні течії, виявити та збагнути які дозволяє ведення щоденника. Ми, воїни, даємо собі обіцянку реалізувати своє найкраще «я», і досягти цього допомагають щоденні вправи. Сьома дисципліна: плетіння павутини

На семінарах я часто повторюю одні й ті ж закони та поняття, формулюючи їх по-різному, аби розум міг поглянути на них із різних ракурсів. Повторення — це ключ до нейропластичності, що дозволяє ввійти до підсвідомості. Тож постійно нагадуємо собі, хто ми й чому граємо в монополію та космічну гру.

Дозвольте розпочати з першого принципу: ми — квантові воїни, і для нас немає нічого неможливого. Квантові закони — це не наша основа, і коли ми роздумуємо над ними, то краще розуміємо та чіткіше бачимо, як саме виплітаємо павутину. Ми плетемо її своїми діями, думками, словами, переконаннями та намірами. Притягуємо те, на чому зосереджуємо свою увагу. Спочатку це все здавалося таким дивним, але тепер стало очевидним. Це дозволяє побачити, як далеко нам вдалося зайти. Ми роздумуємо над квантовими законами, і, коли виплітаємо павутину за допомогою свого єства, вони перетворюються для нас на закони сили. Використовуємо квантове возз’єднання для того, щоб у свідомості встановити зв’язок із необхідною вібраційною енергією. Ми знаємо, як взаємодіють свідомість та енергія, і застосовуємо ці сили для маніфестації жаданого. Це і є плетенням павутиння, і ми повинні займатися цим щодня, адже то одна з дисциплін квантового воїна.

Усе це очевидно, але насправді ми виплітаємо павутину будь-якими своїми діями. Виплітаємо її, коли розвиваємо характер або відкидаємо дріб’язковість, коли підбадьорюємо себе та переживаємо миті щастя — у плетінні павутини задіяне все, що говоримо чи робимо. Роздуми над квантовими постулатами виплітають павутину, почуття жалю до себе виплітає павутину, критика інших виплітає павутину — ми повсякчас плетемо павутиння не лише своїми діями та думками, але й своїм єством. Усі, хто практикує ці дисципліни, зрештою приходять до усвідомлення великої істини. Ми є частиною енергетичного павутиння і безперервно спілкуємося з ним. Ми виплітаємо павутину щомиті. Кожнісінька наша думка та подих задіяні в плетінні павутини, і це приголомшує.

У попередньому розділі я вже згадував, що, якщо тренувати силу розуму двадцять-тридцять хвилин на день, ми досягнемо нечуваних результатів. І це правда. Я називаю це формальною практикою квантової сили розуму, проте існує й неформальна практика. Вона розпочинається тоді, коли ми вранці розплющуємо очі, а завершується, коли вже лягаємо спати. Неформальна практика — це те, як ми думаємо та діємо, пораючись з десятьма тисячами справ, що складають наше життя. Як реагуємо, коли хтось ображає нас, про що думає наш розум, коли ми миємо посуд або кермуємо автівкою, як відгукуємося на потреби інших, як засвоюємо уроки священної рани, — це і є неформальна практика. У такому контексті життя — це наша практика, яка ніколи не матиме завершення. Кожну мить ми повинні реалізовувати найкраще «я» і жити як воїни, навіть коли забуваємо про це і знову повертаємося до дріб’язковості. Наше життя перетворюється на безперервну практику, і це приносить нам безмежну радість та свободу.

Ці дисципліни квантового воїна, безумовно, змінюють нашу вібрацію, і ця зміна торкається всіх сфер життя. Ми з величезною радістю виявляємо, що ті дисципліни ще більше сповнюють нас життєвими силами, покращують розумові здібності та розвивають доброчесність. Ми починаємо жити у ще більшому мирі із собою та помічаємо: усе, що відбувається, має своє значення. Якщо потрібно вирішити якісь життєві проблеми (а хто від цього застрахований?), у цьому допомагають усвідомленість та енергійність. Зміна вібрації дозволяє краще проникнути в суть того, що відбувається, і спонукає правильно діяти та приймати кращі рішення. Коли життєва енергія зростає, кожна частинка єства пришвидшується, ми досягаємо більшого, краще себе почуваємо, наша інтуїція та відчуття приналежності загострюються. Ми також опиняємося «в потоці» і, де б не йшли, стаємо завжди сповненими життєвої сили. Це шлях квантового воїна — правильний шлях.

Розділ 11. Квантовий час

Усі ми згодні з тим, що ваша теорія —