Читати книгу - "Уява або життя, Madlen Rivalle"

Вони ганяли до пізньої ночі, а потім хлопець відвіз подругу до Теда.

***

Леві не міг заснути всю ніч. Кожен раз заплющуючи очі він провалювався у пітьму, намагаючись знову віднайти світло, хлопець пробирався скрізь темряву, ігноруючи голос, який шепотім довкола. Сміх цієї істоти переслідував його, хотів знову замкнути.

Коли світало, Леві відкинув спроби нормально поспати, дістав зі своєї схованки маленький ключик. Відчинивши висувний ящик, він дістав щоденник. Торкнувшись темного зошита хлопець відчув тепло та прилив енергії, з ним він міг пересуватися на достатню відстань від будинку. Взявши його до рук Леві вийшов з дому у невідомому йому напрямку.

Хлопець вийшов на жваві вулиці, щось тягнуло його, ноги самі крокували в потрібну сторону. З вулиць він вийшов на маленький провулок на якому були розташовані невеликі крамниці. Одна з них привернула його увагу, на дверях магазинчика висів ловець снів, а на склі намальована піала. Леві пройшов всередину, місця тут було мало, він розглядав купу дрібних фігурок та посуду. В приміщенні пахло чимось солодким, деревним і одночасно свіжим. З невеликої комірчини вийшла стара пані. Леві продовжував свій огляд, не звертаючи на неї увагу.

Допомогти? - запитала жінка. Ви мене бачите? – здивувався він. Звісно, ти ж маєш це, - вона вказала на зошит. – Цей парадоксальний артефакт випромінює не аби яку силу, та і я розумію, коли переді мною не людина. Але як це можливо? Я бачу все що пов’язано з іграми Темряви. Чому ти без годинника? Вона не дала його тобі? Мені він не потрібен, не бажаю більше його носити. А чого ж ти бажаєш? Позбутися відчуття, що він мене знайде. Стати вільним, бути з нею, мати можливість сказати їй, що кохаю її, не боятися, що рано чи пізно зникну, залишивши саму, - промовив він, здивувавшись наскільки легко перейшов на відверту розмову. Зовсім не схоже на нього. Тоді я повторю своє питання. Чому ти не з годинником? Бо він вбиває мене, я це відчуваю, повільно моя уявна форма сходить нанівець. Це ж його іграшка, так? Він зробив це для тебе. І чим це закінчилося? Ти правий, годинник робить парадокс у всесвіті, ти перетворюєшся на людину, яка не повинна існувати. Темрява буде намагатися тебе вбити за кожної можливості. Тут тобі треба робити вибір або ти залишаєшся в безпечній формі, до поки він не забере тебе з її життя, так це буде спокійний кінець, але ти повернешся до нього, впадеш у темряву. Другий варіант це відмовитися від власної початкової форми, боротися з  ним до самого кінця. Тобто кожен день розуміти, що щось або хтось може мене вбити? Ти вже встрявав в неприємності чи не так? Так, але це не дає гаранту, що наступного разу це не закінчиться фатально. Але ти б все одно це б зробив? Так, я зробив би все, щоб їй нічого не загрожувало, щоб вона була щаслива. Тоді зроби вибір, бути лише примарою чи тим хто має силу зробити все для неї. Тільки пам’ятай, це повинен бути лише щирий вибір, тоді ти отримаєш, те що потрібно. Чому ти так впевнена в цьому? В тобі більше сили, ніж було у Коліна. Ти впораєшся. Ти б хотіла його зустріти?

***

Після школи Ленз квапилася додому, вона хотіла поговорити з Леві, вибачитись. Шкільний день пройшов за допитами подруги щодо її таємничого хлопця і чи правда, що він той самий, хто влаштував бійку. Ленз спокійно відповіла на всі ці питання, на що Кейт просила ще більше і більше подробиць. Це був виснажливий день, але вона з нетерпінням чекала його завершення і тепер чітко вирішивши, що їй байдуже в якій формі буде Леві, бігла до себе так швидко, як тільки могла.

Дівчина відчинила двері будинку та піднялася до себе, але там нікого не було. Вона обійшла всі кімнати і не знайшовши Леві, вийшла на вулицю. Куди ж він подівся? Невже вона знову не бачить його, але тоді він би відгукнувся. Можливо він кудись пішов, але в уявній формі це вартує багатьох сил та енергії. Ленз сиділа на ґанку, сподіваючись, що він прийде. Але прочекавши годину, так ніхто і не з’явився. Вона могла залишитися в себе на ніч, але порожній будинок лякав її. Останнім часом, коли вона сама відчуття, що щось слідкує за нею не покидало її, наче пітьма підкрадається до неї, щоб поглинути. Зачекавши ще трохи, вона вирушила назад до Томпсонів.

 Біля будинку стояли три мотоцикли, значить весь гурт вдома. З підвалу лунали музика та голоси. Вона спустилася до друзів. Вони знову репетирували. Коли вона присіла на звичне глядацьке місце Тед зупинив репетицію.

Ти як раз вчасно. Де твій хлопець? – запитав Тед. Не знаю, - спокійно відповіла вона. Ти повинна його знайти і терміново. Можливо подзвони йому або скажи де він живе. Він мені потрібен, якомога швидше. Його немає вдома, а телефону в нього ніколи не було. Хтось ще вміє виживати без смартфону? - пожартував Енді. Байдуже, але нам треба його знайти. Що сталося? Чого він так раптово тобі став потрібен? Він був виконавцем на день виступу. Дещо змінилося. В нас є шанс записати свій власний альбом і я не збираюсь втрачати можливість через нього. Так записуй, хто тебе зупиняє? – запитала дівчина. На нас звернули увагу, коли він грав з нами. Нам потрібно його виконання в тому числі. Ну як знайдеться, так і запишемо, чого ти такий знервований? – запитав Енді. Бо часу обмаль, контракт треба підписати до кінця цього тижня. Всі деталі будуть згодом. Так підпиши, а Леві потім доєднається – сказала дівчина. Ні, головна умова це повний склад гурту, а зараз я не впевнений щодо твого хлопця. Час ще є, - додав Олівер. – Залиш Ленз та хлопця в спокої. Просто передай йому, що це важливо, - сказав Енді. І терміново! – відмітив Тед. – А поки всі тут ми продовжимо репетицію. Відмовок не приймаю. Ми вже граємо дві години без перерви, пожалій, - заскиглив Енді. – Я їсти хочу. А я не збираюся тут ночувати, - сказав Олівер. Ви іноді гірші, ніж моя сестра. Годі скиглити! Ще пару пісень і я замовлю всім вечерю, - сказав Тед.