Читати книгу - "Уява або життя, Madlen Rivalle"

Хлопці чудово зіграли всі свої пісні, тому спокійно пішли їсти та веселитися. Згодом Олівер пішов додому, а Енді залишився на ніч, тому розваги продовжились. Ленз сміялась та гарно проводила з ними час, але подумки вона поверталась до свого будинку та до Леві, перебираючи здогадки, де він зараз може бути.

Наступного дня дівчина їхала в школу на автобусі, оскільки хлопці продовжували працювати над покращенням гри. Сьогодні останній шкільний день перед канікулами і хоч Ленз вже без хвилювань ходила на навчання, але вона встигла достатньо втомитися. Дівчина зробила всі потрібні завдання і тепер була готова нарешті відпочити.

Кейт вгамувала свій інтерес і з завзяттям причепилася до Кевіна з нагадуванням, що він винен їй побачення. Хлопець лише сумно видихнув, але пообіцяв дотриматись свого слова. Щаслива однокласниця гомоніла про ідеї для прогулянки.

Ленз спостерігала за Алексом та Енні і думала про те, як їй вже кортить потрапити додому. Батьки надіслали повідомлення, що до кінця тижня повернуться, тому їй треба було вирішити всі питання з Леві. Якщо він залишиться в уявній формі все буде, як завжди. Але у випадку коли він набував фізичного стану, треба було продумати, як їм ховатися від батьків.  Хоча вони не так часто заходили до її кімнати, головне, щоб на момент повернення Леві був вже там. Ленз сподівалася, що сьогодні вона його побачить.

По завершенню навчального дня дівчина попрощалася з друзями і попрямувала додому.

***

Леві повернувся до будинку, коли світало. Там нікого не було, хоча він сподівався, що Ленз повернеться,  що вона спатиме в своєму ліжку, а він тихенько прокрадеться до неї та вмоститься поряд, міцно обіймаючи. Але в кімнаті теж було порожньо. Годинник лежав на столі. Хлопець певний час дивився на нього, велика кількість думок роїлась в його голові. Звісно він не хотів втрачати уявну форму, цей стан був для нього звичний. Але так, Леві втратить Ленз. Хлопець давно розумів, що йому потрібно буде зникнути, але з кожним місяцем проведений з нею, він все більше і більше не хотів її відпускати. Леві кохав її і жив з розумінням, що не має право на ці почуття, бо дати надію і зникнути було б найгіршим вчинком.

Коли Ленз зізналась йому в своїх почуттях, всередині зародилися надія, щастя і так само страх. Найменше в світі йому хотілося витрачати її час на неможливе. Але вона не здавалася, шукали інформацію, способи, тоді чого ж він вагається? Єдина головна і правильна думка з’явилася в його свідомості, це те, що хлопець хоче бути з нею, не дивлячись ні на що. Думка, що вона буде з кимось іншим дратувала його або що її знову хтось скривдить. Скільки б часу не тривали ці ігри на виживання, він буде йти до кінця.

Відкинувши всі вагання, потягнувся до предмета. Стрілки годинника давно не цокали, Леві торкнувся ланцюжка і побачив, що він більше не проходить крізь матеріал. Він взяв годинник до рук, чого не міг робити раніше. Хлопець полагодив зламану ланку і надів предмет на шию. Відчуття удушення зникло, щось йому підказувало, що зняти годинник означало повернутися на крок назад, а Леві вже зробив свій вибір.

Внизу почулися кроки, Ленз тихенько відчинила двері і поглянула на друга.

Ти повернувся. Тебе вчора не було. Допомагав декому. Я хвилювалась, ненавиджу, коли ми сваримося, тим паче якщо опісля ти кудись зникаєш. Я вже казав, що нікуди не дінуся від тебе. Леві…Пробач, я думала лише про себе. Мені байдуже в якій формі ти перебуватимеш. Тільки залишайся поруч, більше мені нічого не треба, - сльози неконтрольовано стікали по її щоках.

Хлопець мовчки зробив крок до неї. Його долоні торкнулися її обличчя, Леві нахилився до її губ та поцілував, так наче її ось-ось висмикнув в нього і заберуть назавжди. Тепло розходилось імпульсами по тілу. Ленз поклала руку йому на груди і стиснула тканину сорочки, притягнувши хлопця ближче до себе.

Леві перервав поцілунок, але все ще торкався долонями її обличчя, вони дивилися один на одного.

Я кохаю тебе, - сказав тихо хлопець.

Вона знову притягнула його до себе. В цей момент вони були найщасливішими в світі. Таким чином було уклали негласну угоду – боротися до кінця.

Тебе шукав Тед. – сказала дівчина, коли вони були на кухні. Для чого? Йому запропонували записати власний альбом, але для того треба, щоб гурт був у повному складі. Я був там тимчасово. Так, але він наполягатиме. Розберемося з цим пізніше, - сказав він підходячи до дівчини, яка готувала біля плити. Леві обійняв її позаду. Ти надів годинник, - зауважила вона. – Тобі його завести на більший час. Не потрібно, з ним все гаразд.

Вона пригостила його шматочком сиру, який нарізала для страви. Він задоволено посміхнувся і опустив голову їй на плече. Закінчивши приготування, вони разом повечеряли і пішли до друзів.

Тед одразу став наполягати на новій репетиції, а вже після пообіцяв розповісти всі деталі. Леві не сперечався і сів за інструмент. Ленз сиділа в куточку і час від часу підспівувала хлопцям.