Читати книгу - "Безмірна залежність"

мене все добре. Краще, аніж було, принаймні.

Та незважаючи на те що мені дійсно було краще, життєвих сил, енергії у мене зовсім не було: мама сама приготувала мені їжу на тиждень, заварила трави і приготувала заспокійливу ванну.

Коли я занурилася в воду, то миттєво відчула заспокоєння. Думки просто зникли. О, чому так добре не могло бути завжди? Ілля? Хто такий Ілля? Та в чому взагалі проблема? Все чудово! Не хоче мені писати, нехай не пише. Якщо схоче — напише. Це ж все так просто і легко. Потрібно далі жити і насолоджуватися життям.

— Ці ванни потрібно приймати через день, — сказала мати, коли ми прощалися. — Самостійно наступного разу впораєшся?

— Звичайно! Це просто чудові відчуття. Не можу дочекатися післязавтра!

Залишок дня я провела в гарному настрої, і вперше за довгий час заснула зі світлими думками в голові.

«Спілкування сходить нанівець, але моє завдання — залишити Іллі приємні спогади. Нехай знає, що я не злюся і не ображаюся, я його друг, і нехай він буде щасливий. Ще тиждень-два, максимум три, і я почну зцілюватися, адже вічно люди не страждають. Ми обоє будемо щасливі, шкода, що не разом. Шкода, що він мене не покохав. А я кохаю дуже.

05.08.2017, 20:45»

Наступного дня Ілля написав мені в соцмережі. Я здивувалась. Він відповів на якесь моє старе повідомлення, яке вже давно було без відповіді, і на це я лише посміхнулася. Прийшов час розставити крапки.

«Ілля, я знаю, що все вже не так, як раніше. Наше романтичне спілкування наближається до логічного завершення. Пропоную перейти в режим дружби, тому що наше кохання згасло. Та й чи було воно? Я із задоволенням буду твоїм другом, тому що не хочу тебе втрачати».

Мені стало легше від того, що я написала. Я хотіла звільнення, я цього потребувала.

«Нічого собі заява! — відповів Ілля. — Я в шоці. Сказати, що я здивований, нічого не сказати. Що ж, на милування нема силування».

«Припини, Ілля, — я все ще намагалася мислити тверезо, але його повідомлення знову торкнулося моєї душі, — ти ж мене не любиш. Все нормально, я розумію. Можливо, це я все зіпсувала».

«Що ж, якщо все зіпсовано остаточно і без вороття… пропоную все почати спочатку».

«Що?» — у мене буквально щелепа відвисла від цих слів, і руки затремтіли. Невже я йому дійсно була потрібна?

«Привіт. Як справи? — почав Ілля. — Як тебе звати?»

Я розсміялася. Ось вмів він зняти напруження, завжди це майстерно робив! І знову я була у нього на гачку, але як же я цьому зраділа!

«Іллюша, — я знову спробувала достукатися до його серця, — ти знаєш, як багато для мене важиш. Я не можу зрозуміти, жарт для тебе це все чи ні? Одне твоє слово, і більше я ніколи не засумніваюся в нас. Я буду вірити і чекати. Скажи, мені чекати на тебе?»

«Кохана, ти просто диво, — відповів він, — всі поцілунки цього світу я дарую тобі», — і Ілля надіслав мені купу смайликів у вигляді сердечок і поцілунків.

«Ти не відповів на запитання», — написала я, і він знову зник. Минуло півгодини, а він не відповідав, і повідомлення було непрочитаним. І ось в моїй голові з'явилася думка: а раптом Ілля дійсно завжди бачить повідомлення одразу, скажімо, у спливаючих вікнах свого планшета, але відкриває їх лише тоді, коли збирається відповісти? Я вже замислювалася над цим раніше, але і зараз засмутилася не менше, і я вирішила перевірити свою здогадку, написавши йому те, що він хотів чути (хоча, кого я обманюю, я просто хотіла, аби Ілля знову вийшов на зв'язок):

«Хоча знаєш, милий, неважливо, приїдеш ти чи ні. Головне, що ми кохаємо одне одного зараз. І це найпрекрасніше почуття у світі».

Ілля з'явився в мережі миттєво, а потім зателефонував. У цей вечір ми не могли насититися одне одним, у всіх сенсах. Ми розмовляли по аудіо, відео, листувалися — цей вечір і початок ночі були повністю нашими.

— Те, що між нами відбувається, Поліно, і є кохання, а не те, яким його вважають оточуючі. Ніхто не любить так, як любимо ми, — шепотів мені в той вечір Ілля, а я летіла з ним на сьоме небо.

— Я більше не буду сумніватися в нас, я буду вірити, ні, я буду знати, що ми кохаємо одне одного. Все інше не має значення, — казала я і відчувала, що починаю нове життя, де не буде місця сумнівам і стражданням.

«Я повністю змінюю своє життя! Я вирішила більше не чекати на Іллю, а насолоджуватися тим, що у нас є зараз. Я обіцяла собі, що якщо Ілля повернеться до мене не тільки фізично, але й духовно, то я буду вірити в наші стосунки. Настав час бути щасливою, не замислюючись над наслідками, адже своїми діями я нікому не завдаю шкоди. Ілля вчора повернувся до мене, те, що між нами відбувалося, було чудово! Навіщо тоді гадати, приїде він чи ні, якщо нам добре і так? Потрібно ловити момент, що я і буду робити!

07.08.2017, 09:35»

Вранці я прокинулася абсолютно щасливою: до мене повернулася жага жити! Шкода лише, що не працездатність: півдня замість вирішення службових завдань, я присвятила складанню плану поліпшення моїх стосунків з Іллею. Це був детальний план на кожен день до кінця року, в якому я чітко розписала, коли мені писати йому і що саме, коли мовчати, коли варто заговорити про майбутню зустріч, як поводити себе, якщо зустріч не відбудеться. Я роздрукувала афірмації, які ввечері розвісила по квартирі, зі словами «Ілля приїде до тебе в 2017 році, Ілля кохає тебе». Я почала читати книгу про методику здійснення бажань, повісила біля робочого столу фрази про безкорисливу любов. Все це було зроблено з однією метою — дарувати Іллі любов, не вимагаючи нічого натомість. Я повинна була