Читати книгу - "Зрада. Не фригідна дружина, Аліса Маіс"

Він жадає отримати не лише її тіло, він хоче отримати і душу, і серце.

– Справа в тому, що я збираюся…

Віталіна не договорює, бо позаду неї з’являється чоловік – високий брюнет у діловому костюмі – абсолютно зайва персоналія. Дамір майже не бачить його обличчя за своїм подивом. Шоком. Серце неприємно стискається, але Дамір не хоче вірити, що справдився його найбільший кошмар. Незнайомець бачить, що Віталіна стоїть на порозі, і йде до неї. Зупиняється за крок до його жінки – занадто близько до неї, на думку Даміра.

– Ти, мабуть, Дамір?

Вона розказала йому.

Якомусь чорту взяла і розповіла.

– Це я, – тисне йому руку Дамір без найменшого бажання.

Віта стоїть між ними і дивиться в якусь аж надто цікаву точку в під'їзді.

Для такого є своє слово в словнику… Незручність – ось так це називається.

Дамір виразно вдихає. Менше за все він хоче говорити з Вітою в присутності незрозумілих свідків. Дочекавшись її погляду, Дамір тихо неагресивно питає:

– У тебе якісь плани?

З усіх сил намагається зберегти дружелюбний тон, без таємних ревнощів.

– Мені потрібно з'їздити до лікаря. Усе нормально, – вона змахує рукою, випереджаючи його запитання. – Планово.

– Я почекаю на тебе.

– Але… Де? – губиться Віта. – У тебе ж тут ні знайомих, ні житла…

– Мені приємно, що ти за мене переживаєш. Я почекаю в машині.

Вона мимоволі посміхається.

Він також, абсолютно щиро.

Віталіна хватає сумку і проходить повз Даміра, не сказавши йому більше ні слова і дозволивши тому типу зачинити двері її квартири. Дамір бачить, що вона тікає, але дозволяє їй це. Він втішає себе тим, що у них буде шанс поговорити тет-а-тет.