Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"

"А ти в універі була трошки іншою. Бачу не тільки я у ході переписки міняюся у стилі"

-Ти з ким ідеш?-спитала я.

-Та ввзагалі то...-він заїкнувся.- А ти маєш з ким іти?

Чому я чую у його голосі здивування?Наче вважає мене якоюсь відчуженкою.

-Так.-сказала я впевнено хотівши доказати йому що не така і проста.-Після того як Вівчаренко перестав до мене приставати у мене зявилися друзі.-почала я наче виправдовуватися.- Тому іще раз дякую тобі. То з ким ти ідеш?

-Та...Яну можливо візьму.

Ну він хоча б коли може Яну за собою не тягнути?Хоча мені байдуже.

-От і чудово.А я з Артемом піду.-сказала я перечитуючи його смс 

"Я заїду по тебе. Чекай)"

Ми приїхали і знову прийшлося пішки іти на одинадцятий поверх.

-А хто такий цей Артем?-раптом спитав Макс.

Йому дійсно цікаво?

-Друг.-відповіла споійно.

-Друг.-хмикнув він.-А ти в курсі що друзів протилежної статті не буває.

Це він на що натякає?

-Ти впевнений у цьому?Я вважаю протилежне. Можливо це у тебе всі дівчата обмежуються тільки коханками або тими з котрими ти один раз спиш. Яна доречі ввійшла до котрої категорії?

-Чому ти постійно чіпляєшся до Яни?-спитав він наче обурливо.

Ми уже були на третьому поверсі. Ще далеко іти.

-А чому ти розпитуєш мене про Артема?Давай я не буду лізти до твого життя а ти до мого.

-Угу. А потім якщо твій Артемко тебе образить то мені тебе витягати з того всього.

-Ой. А тебе хтось про це просить?Рятувальничок. Я не прошу тебе ні про що.Ти не зобовязаний будь що робити для мене. Тому давай без наріканя.

-От і добре. Без нарікання.-ми уже були на пятому поверсі і стали спершись до перил.

Все ж жара на  вулиці і наша вимученість у універі дала про себе знати.

-Коли нарешті ліфт відремонтують?-обуриася я.

-А я тобі хто?Електрик чи механік? Я не знаю.

Я закотила свої очі. Ця не оптимістичність і настроєність Макса починають мене бісити.

Ми ледь дійшли до потрібної квартири. Ну слава ж вищим силам!

-По мене приїде Артем. Тому ти зможеш сам поїхати і забрати Яну.-сказаа я перед тим як зайти у свою кімнату.

Здається, Макс щось пробубнів але я того вже не чула. Лягла на ліжко і щойно відклала телефон на тумбу як він задзвонив. А була це Катя.

-Алло.-сказала я.

-Привіт. Ну що, як новий універ?Уже звикла?Макс не дістає?

-Та все добре. Універ як універ. Нічого особливого. Помалу звикаю.А ти як?

-Та в мене все звично. Денис такий милий. Він мені уже подобається. Батько з Лідою теж наче нормально.Але ти так і не відповіла на запитання про Макса.

-Та нормально все з Максом. Ми наче порозумілися. Сьогодні у кіно ідемо.

-Разом?Невже цей хлопець додумався сходити у кіно ?

-Мушу розчарувати але ми йдемо не самі а парами.

-Отак. Тут вже цікавіше. Ти вже хлопця знайщла?

-Друга. Він прост друг.Ми сьогодні познайомилися. Макс запропонував піти з ним і хлопцями  у кіно.Я його спитала і він погодився.От і все.

-Ну, друг так друг.

Ми іще хвилин з десять поговорила і я пішла на кухню. Там у холодильнику знайшла лимон. Налила води і вичавила сік лимону. Таикий собі димонад. Потім повернулася у кімнату і вже через годину почула голос Макса з коридору.

-Я поїхав. Зустрінемося біля театру. Тебе точно не забирати?

-Ні.-відгукнула я.-Артем має приїхати.

У відповідь я почула як вхідні двері закриваються. Я підійшла до своєї шафи і відкрила її. Шопінг з Боженою приніс у мій гардероб багато нових суконь і інших одещок. Все ж зробивши важкий вибір я одяла білу сукню. Вона була як сорочка тільки чорний пасок на таліїю. Довжина трохи нижче колін що мені підходить. Волосся завязала у високий хвіст, зробила легкий макіяж. Дякучи ютубу я фарбуватися хоча б трохи навчилася. На виході взула білі босоніжки. Схопила сумочку через плече і вкинувши у неї телефон і гаманець закрила квартиру і з полегщенням видихнула коли побачила що ліфт нарешті працює. В цей момент прийшло повідомлення від Артема

"Я вже приїхав по адресі. Чекаю внизу"

 

Вже через двадцять хвилин ми були у кінотеатрі. Стас, Віктор і Божена вже були тут з своїми парами.

-Артем! Невже познайомився з Камілкою?- здивовано спитав Стас.

-Як бачиш універ виявився меншим ніж можна було уявити.