Читати книгу - "Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз"

21

Меліса так і не відчепилась від мене, то ж потягнула вчити мене плавати. Щоб було не так соромно, я ледь вмовив дівчину, щоб ми пішли робити це ввечері, коли вже темно. Проте я сподівався на басейн, але Меліса потягнула мене на пляж. І чомусь після цього я вирішив, що взагалі вже це не найкраща ідея. Навіть трохи стало страшно.  
Дівчина пояснила спочатку мені якісь головні моменти і я наче зрозумів. Здавалось все спочатку дуже легко. Але коли дійшло до практики… Меліса сміялась аж до сліз, а я просто злився. На себе. На неї, що взагалі вигадала таку дурню. Після чергової невдалої спроби я просто ліг на пісок, розкинувши руки догори. Сил не було взагалі. Але Меліса продовжувала сміятися з мене.

— Невже так сильно вже втомився? — вона хихотала як навіжена, — не очікувала від тебе.

— Ти жахливий вчитель. Просто бездарний, — буркнув я з заплющеними очима.

— Бездарність тут дехто інший, — Меліса сіла поряд зі мною. І вона була в суцільному купальнику, ще й він був шортами. Хоча обіцяла мені прийти в бікіні.

— Гарний купальник, — сказав я.

— Дякую. Я навмисно одягла його. Щоб ти не відволікався та не лапав мене. Бо я чудово знаю, що у твоїй голові.

— Після оцього всього — порожнеча. Я ще ніколи не почувався таким… немічним.

— Невже мені вдалось спустити тебе з небес на землю, — Меліса нахилилась до мене і краплі з її мокрого волосся падали на моє обличчя. Вони були вже холодними, то ж я різко розплющив очі. Яскраво світив місяць і в такому сяйві Меліса виглядала дуже таємничо та ніби магічно. З цим її темним волоссям та темними очима. Я задивився на неї так довго, що навіть забув, що хотів сказати.

— Тобі пасує бути тут, — врешті заговорив я.

— Тобто?

— Цей острів, ця природа. Океан. Ці хвилі, пісок. Ти наче створена для того, щоб жити тут. Не знаю, що ти забула в нашому місті.

— Багато чого, — вона фиркнула, — я ніколи не мріяла жити в таких місцях, — вона випрямилась та задивилась на океан, — тут гарно. І я б сюди зрадістю приїжджала. Але не більше. Не жила б. 

Меліса дивилась вдалечінь і ніби її поглинули власні думки. Дівчина ніби зникла звідси і повністю поринула кудись, що було мені невідомим. Але якою ж гарною вона була. Я не втримався та провів пальцями по її руці, залишаючи слід від вологих піщинок. Спочатку вона ніби навіть не відчула цього. Але коли я підсів ближче до неї, то різко повернула голову в мій бік. Так вийшло, що наші обличчя були дуже близько одне до одного.

— Навіть зараз я й далі чую запах цих дурних парфумів, — прошепотів я, — давай я подарую тобі інші.

— Ніколи, — Меліса хитро посміхнулась, — я ні на що їх не проміняю. Тим більше, тобі вони не подобаються. Це робить їх ще більш кращими, ніж вони є.

— Звідки в тобі така зухвалість? — наша розмова була чистим шепотом, — як така тендітна дівчина може ставити мене на місце?

— Життя навчило бути такою. Такою бути набагато простіше. Відразу показуєш характер і ніхто не хоче й близько підходити. І це чудово.

— Ніхто, окрім мене, — я знову провів долонею по її руці. Відчув, що її шкіра покрилась мурашками.

— Я сподівалась, що ти відчепишся ще після першого вечора. Але, здається, ти тоді запалився ще сильніше.

— Як же ти права, — я провів своєю щокою по її і там тоже був пісок.

— Що ти робиш… це лоскотно…

— Ну і нехай, — я ніжився до неї, наче кіт. Залишалось тільки замурчати. Запах Меліси, її шкіри просто зводив мене з розуму. Я б міг насолоджуватись цим всю ніч.

— Захаре… — вона повернула голову і ніби випадково, хоча впевнений, що навмисно, поцілувала в губи.

Я посміхнувся цьому і вхопивши дівчину за талію, посадив собі на коліна. Вона запищала, а потім охопила мою шию руками. Тепер наші тіла були в піску ще сильніше. Але було так байдуже.

— І що далі? — спитала Меліса.

— Нічого, — я знизив плечима, — просто насолоджуйся. 

Я поцілував її в шию. Ще раз. І ще раз. Її спина вигнулась в поясниці і я стис талію сильніше. Мене так дратував цей її купальник, адже він був повністю закритий і я не міг цілувати її всюди, де хотів. Але на моє щастя, замочок був спереду. То ж я потягнувся до бігунка, але Меліса різко вхопила мене за руку.

— Що це ти зібрався робити?

— Не бійся, — я розтягнув губи в милій посмішці, — нічого такого, що порушило б наш спір. Я ж сказав, я вмію чекати.

Бігунок піддався і я відкрив собі трохи більше доступу до її шкіри. А Меліса була проти лише в першу секунду, бо вже потім я відчував, як міцно вона тримає мою шию, деколи поколюючи її нігтями. А я цілував її всюди, де міг, водив губами по ніжній холодній шкірі. Навіть не зважав на цей неприємний мені солодкий запах парфуму. Саме тут, на пляжі піж місячним сяйвом я відчував, що Меліса моя. Вона зараз тут сидить на моїх колінах і просто тане від кожного поцілунку. Моя. Моя найбільша мрія. Найбільша насолода. 
Та, здається, Мелісі вже самій це починало подобатись, бо вона пересіла так, щоб її обличчя було навпроти мого і колінами сильно стиснула мої стегна. А потім почала цілувати мене в такій самій манері. Я аж горів від цих цілунків, які розсипались по всій моїй шиї. Також вона торкалась своїми губами моїх вилиц, щік, губ… В розщіпнутому купальнику добре було видно те, від чого я заводився надто сильно. Та я намагався тримати себе в руках, бо я не хочу програти. Впевнений, що Меліса звабить мене набагто швидше. Від чого буде вдвічі приємніше. Наші поцілунки вже починали переростати у щось значно сильніше. Мої руки з талії Меліси перемістились на сідниці. А вона присунулась до мене так близько, що наші тіла вже майже були одним цілим. Але в якийсь надто різкий момент вона зупинилась…

— Нам треба…— дівчина важко дихала, — треба змити з себе пісок. Ми надто брудні.

— Брудні тут лише мої думки про тебе, — я сильно стис її сідниці, що Меліса аж пискнула. І підхопивши її на руки, я поніс дівчину до води. Ми занурились майже повністю, а Меліса дивилась на мене таким…особливим поглядом. Від місячного світла вода наче блистіла. І все це відчувалося наче щось магічне. 
В номер ми повернулись мовчки. І так само в повному мовчанні лягли спати. Спочатку були обернені спинами одне до одного, але мені це не подобалось. То ж я набрався сміливості і ліг так, щоб обіймати Мелісу. Вона не заперечила, а навпаки зручніше влаштувалась під моєю рукою. Мені здається, що так солодко я ще не спав. 
Наступного дня ми домовились зустрітись з Сергієм наодинці. Меліса ж сказала, що піде на якусь екскурсію. Я вийшов з готелю та попрямував на пляж, де вже був мій товариш. Знайти його було дуже легко, бо такі ідіотські плавки міг мати лише він.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍