Читати книгу - "Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз"

— На жаль, в цьому номері лише душ. Але якщо ти хочеш спати на плитці… то будь ласка, — я розвів руки та засміявся.

— Не дивно, що у тебе такий неприємний друг. До речі. Ти б міг піти до нього…

— Ні, дорогенька, — я пройшов до шафи та почав знімати з себе сорочку, — якщо вже так, то спатимемо разом. Побачимо, хто перший не втримається та почне зваблювати іншого. Повір мені, я вмію дуже довго чекати.

Я глянув на Мелісу через плече і побачив, що вона слідкує за кожним моїм рухом. Дівчина наче зависла і просто спостерігала за тим, як я роздягаюся. Від цієї думки стало так приємно, що я посміхнувся. Але як я вже сказав… я вмію чекати і в цьому парі я точно не програю. Меліса перевдягалась у ванній кімнаті і коли вона вийшла, то я мабуть трохи пошкодував про те, що такий самовпевнений. Бо вона зʼявилась переді мною у короткій червоній шовковій нічній сорочці обшитій мереживом. Я аж важко ковтнув, коли Меліса підійшла ближче. А вона ще й поводилась так, ніби навмисно дражнить мене. Та коли вона лягла на ліжко та вкрилась ковдрою, стало трохи легше. 
Я довго не міг заснути, просто дивився в стелю та перебирав думки. Меліса ж вже давно спала, так і залишаючись замотаною в тій ковдрі та на одному боці. Невже вона так сильно боїться мене… Я підсунувся трохи ближче, щоб глянути на неї. Така ж вродлива. Але в сні здається такою тендітною, милою, беззахисною… Хочеться огорнути її та ніколи не відпускати. Я наважився акуратно поцілувати Мелісу в щоку. Від цього вона трохи порухала головю, але не прокинулась. Просто спить поряд…а я почуваюся таким, наче виграв весь цей світ. 
Те, що я досить пізно заснув, не пройшло безслідно і воанці я ледь відкрив очі. Але як тільки я оглянувся, то побачив, що Меліси поряд вже немає. Підвівся на ліктях, щоб потім сісти і в той момент дівчина вийшла з ванної.

— Доброго ранку, — сказав я.

— Ранку? Вже майже друга година. Ти проспиш все на світі, — Меліса поправила своє волосся.

— Хіба я міг так довго спати? — я взяв свій телефон і глянув на годинник. Вже справді було так пізно.

— Добре хоч не хропиш.

— А ти куди збираєшся?

— Збираюся? Я вже повернулася. Я ходила на снорклінг.

— Що? — я примружився.

— Я сходила поснідати, потім побачила брошури про активний відпочинок, це зацікавило мене. Хотіла запропонувати тобі… Але тебе не добудишся. Я й не намагалась, тому пішла сама.

— Вибач, — я зліз з ліжка і підійшов до Меліси, — обіцяю, що наступну активність ми обовʼязково проведемо разом.

— А хто сказав, що я хочу? — вона сказала це з викликом, — мені було дуже добре самій. Так…спокійно. Тихо. Ніхто не чіпляється.

— Ти це зараз провокуєш мене? — я зробив ще крок і відстань між нами значно скоротилась.

— Мені це не потрібно. Ти ж сказав, що чекатимеш скільки завгодно. То це може бути день. Місяць. Три роки…— Меліса хижо посміхалась і точно була задоволена своїми словами.

— Обіцяю тобі, що ти не витримаєш перша. Будеш просто просити мене, благати… Але я й з місця не зрушуся.

— Помрій, — вона закотила очі.

— І які плани у тебе на зараз?

— Пообідати. Плавання забирає дуже багато сил, хіба ти не знаєш?

— Ні, — я заперечно похитав головою.

— Тобто? — вона витріщилась на мене.

— Бо я… не вмію плавати.

— Серйозно? — вона щиро і голосно засміялась, — як же так?

— Не вважаю це аж настільки важливим навиком. І без нього, як бачиш, живу щасливе життя.

— Чесно, ти неймовірно здивував мене. Чомусь думала, що ти вмієш все.

— А ось саме цього не вмію. І що? — я схрестив руки на грудях, — я не підходжу тобі?

— Ні-і-і. Я просто навчу тебе. Сьогодні ж.

— Ну, я не проти. Не впевнений, що щось з цього вийде, але якщл у тебе є таке бажання.

— Або я просто втоплю тебе. Навмисно.

— А який у тебе купальник? Сподіваюсь, бікіні? — я задоволено посміхнувся.

— Костюм для серфінгу, — вона нахмурилась, — довгий.

— Ще краще. Гарно покаже вигини твоєї фігури, — я охопив її за талію та притягнув до себе. Вона спочатку пручалась та легенько вдарила мене в груди, але коли я поцілував Мелісу, то вона різко заспокоїлась і охопила мою голову руками. Якими ж солодкими були ці поцілунки з нею. Дівчина пахла океаном та якимось приємним гелем для душу. Я стис її тіло сильніше, а вона поглибила поцілунок. І в той момент я різко зупинився.

— Ага, хтось точно хоче програти…— пошепки сказав їй просто в губи.

— І не мрій, — вона хитро посміхнулась та вкусила мене за губу. Це було боляче.

Я глянув у її очі та побачив там вже не лише вогник, а просто іскри. Невже вона справді була зі мною такою щасливою? Я поправляв її волосся обома руками і просто милувався незрівнянною красою та тими запальними очима.