Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

- У вас гості, - сказав він із загадковим виглядом.

Я здивовано подивилася на Зерда, а він на мене. Ми увійшли до кімнати. На столі стояв ліхтар, який освітлював частину приміщення, тоді як інша ховалася в напівтемряві. Назустріч нам із крісла піднялася людина. Коли вона зробила крок до освітленого кола, я побачила, що це жінка, а точніше, молода дівчина. Коштовний одяг і манера триматися виказували високорідну особу. Відкинутий капюшон плаща відкривав погляду темне волосся, укладене в зачіску, прямий ніс і прямі темні брови. При цьому освітленні складно було розгледіти колір очей. Тонкі губи правильної форми, доповнюючи аристократичний образ, характеризували їхню власницю як вольову особистість.

- Леді Вартова, сер Вартовий, - по черзі кивнула вона нам, - я принцеса Ірбіна. Я прийшла подякувати вам за мій порятунок і прошу вас передати подяку вашому супутнику, який приходив до мене разом із батьком.

Я зрозуміла, що вона має на увазі Кріді. Хоча принцеса зверталася до нас обох, але дивилася вона на мене.

- Ваша Високість, - я схилила голову, - ми щиро раді, що вам стало краще. Але, можливо, вам не варто було залишати покої в такий час, адже вже темно і дорога могла бути небезпечною.

- У Матії досить спокійно, - зауважила принцеса. - Королівська гвардія підтримує порядок. До того ж, біля карети на мене чекає надійна охорона.

Вона знову уважно подивилася на мене:

- Але ви маєте рацію, леді. Це була не єдина причина відвідати вас. У мене до вас є прохання, але, будь ласка, давайте сядемо. Для вас цей день, напевно, був виснажливим. Прошу вас, - і вона вказала на крісла.

Цій дівчині не треба було пояснювати, хто тут господар. Дивлячись на її манеру триматися і на те, як вона витончено опустилася в крісло, я, напевно, вперше в житті пошкодувала про те, що на мені чоловічий одяг. З погляду Зерда на принцесу я зрозуміла, що програю нашій гості в жіночності.

Тим часом, принцеса перейшла до суті справи:

- Як ви знаєте, мого нареченого заарештували, і завтра має відбутися суд. Він не відбувся сьогодні тільки через те, що батько занадто пригнічений тим, що сталося. Він щиро любив Рігда. Адже у нього немає синів, тільки я - єдина донька - і він вірив, що після весілля у нього з'явиться ще й син.

Рігд? Кхм... Нарешті я дізналася, як звуть нашого "героя".

- За нашими законами, його злочин заслуговує на смерть, - продовжувала принцеса, - і завтра батько, хай як би йому не було це важко, винесе смертний вирок.

Принцеса зупинилася, видно було, що слова даються їй непросто. Але за хвилину вона зробила над собою зусилля і продовжила:

- Мій наречений зрадив мене.

Вона помітила заперечний жест Зерда і поспішила відповісти:

- Ні-ні, не сперечайтеся зі мною! Я все знаю. Він кохає іншу. Придворні дами вже доповіли про це, - гірко посміхнулася вона. - Але я все ж кохаю його і хочу врятувати.

- У нашій країні є звичай, згідно з яким принцеса, якщо вона незаміжня, може врятувати будь-якого засудженого на смерть, замінивши страту довічним засланням. Це виняткове право, і принцеса може скористатися ним тільки один раз.

Цей звичай заснований на легенді з історії острова. За давніх давен, коли королівства Матія ще не існувало, а на острові були десятки дрібних баронств, на острів напали вороги. Вони захопили в полон юнака, одного з молодих баронів. Йому загрожувала загибель. Однак, його кохана виявилася сміливою і винахідливою дівчиною. Вона очолила невеликий загін, який зумів напасти на загарбників і врятувати полоненого. Згодом юнак об'єднав розрізнені баронства і став першим матійським королем. Він одружився зі своєю коханою, вони заснували династію королів Матії. На згадку про її сміливий вчинок виник звичай, коли незаміжня принцеса може врятувати від смерті будь-якого чоловіка, якого вона обере.

- Для цього в нашому роду передається каблучка, що була на руці майбутньої королеви Матії, коли вона вела загін в атаку. Якщо засуджений покаже цю прикрасу королю або катові перед стратою, смертний вирок буде замінений засланням. Ось ця каблучка, - вона простягнула прикрасу Зерду.

- Прошу вас передати її моєму нареченому, тепер уже колишньому, - невесело посміхнулася вона.

Не бачачи відповідної реакції, принцеса поквапилася пояснити:

- Для вас не складе проблеми зустрітися з ув'язненим. Але в мене немає такої можливості. Дізнавшись про зраду Рігда, король суворо заборонив навіть близько підпускати мене до нього, знаючи про те, як я кохаю його. Якщо Рігд покаже мою каблучку, це збереже йому життя.

- Знаю, що стану посміховиськом в очах усього королівства, - очі дівчини заблищали. - Але мені це байдуже. Я хочу врятувати того, кого люблю.

"Шляхетна дівчина, - подумала я. - От тільки серцю не накажеш".

Зерд піднявся з місця і взяв із рук принцеси каблучку.

- Ваша Високість, - сказав він, - ваш вчинок надзвичайно благородний. Спочатку ми спробуємо домогтися пом'якшення вироку іншими засобами, щоб ваше ім'я не згадувалося. Ваша каблучка буде останнім засобом, на той випадок, якщо нам це не вдасться.

Принцеса з гідністю підвелася.

- Леді Вартова, сер Вартовий, - кивнувши, вона вийшла з кімнати.