Читати книгу - "Акрополіс 2 - врятуй, якщо зможеш , Влад Вірт"

Не маючи змогу більше витримати я натиснув кнопку вихід, скинув шолома й побачив перед собою задоволену Аврору:

— Знала, що не витримаєш, — дівчина посміхнулась і накинулася на мене, наче левиця, змушуючи забути про все. Вона була, наче збір духмяних трав, що загоювали рани та нерви. Ми віддавались один одному без залишку й коли пристрасть нас виснажила зовсім, нарешті, заснули.

Прокинувся я один, але на столі на мене вже чекав приємний сюрприз, запашна кава та хліб зі хрумкою скоринкою, а ще безліч намазок та м’ясне асорті і все, домашнє, смачне, так що пальці оближеш. От як Аврорі вдається постійно вгадувати мої бажання? До кінця максимально дозволеного часу в Грі, залишалося зовсім небагато й мені все одно невдовзі довелося б її покинути, а так я це зробив із радістю і повертаюсь назад задоволений, сповнений сил та енергії.