Читати книгу - "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"

що мала веприка одного, вшанувала пам'ять святого, зібравши в себе сусідів і знайомих: благословив Бог дім її достатком потрібним, її ж наслідуючи, инші благочестиві люди також почали щороку вшановувати пам'ять святого Власія, свічки і ладан до церкви приносячи, і частування в домі для єдиновірних влаштовуючи, і подаючи милостиню жебракам та вбогим. І відтоді почався благочестивий той звичай, і ще донині дехто його дотримується, щоб здійснювати святого священомученика Власія пам'ять за прикладом тої удови, яка зробила те першою. Це ж на честь і похвалу мученикові, на славу ж Господа нашого Ісуса Христа, якого з Отцем і Святим Духом славимо і поклоняємося Йому навіки. Амінь.

У той же день пам'ять святої Теодори-цариці, яка вчинила православ'я. Була вона дружиною царя Теофіла-іконоборця, але не наслідувала мужа свого в єресі, таємно-бо святі ікони в ложниці своїй із шаною тримала, поклонялася їм благочестиво, по смерті мужа свого зібрала святих Отців Собор й ікони святі в церкву внесла. І старалася душу мужа свого померлого врятувати від кари, молитвами багатьох великих Отців Святих, як же про те в Синаксарі першої неділі святого Великого посту пишеться просторо. Багато ж добрих діл Теодора свята здійснила у православ'ї і Богові добре догодила, залишивши земне царство сину своєму Михаїлові, сама до Небесного вічного Царства перейшла.

У той же день пам'ять преподобного Димитрія, ігумена Вологодського, чудотворця.

І пам'ять святого благовірного князя Всеволода Псковського, названого у святому хрещенні Гавриїлом, нового чудотворця. Дивись про них у Пролозі.

Місяця лютого в 12-й день

Житіє святого отця нашого Мелетія, архиєпископа Антіохійського

Мелетій святий був спершу єпископом Севастійським у Вірменії, тоді у Вирею Сирійську переселений, потім Антіохійського престолу архиєпископом був поставлений таким чином. Коли скинений був із престолу злочестивий єретик Македоній, лжепастир Константинопольської Церкви, Євдоксій, архиєпископ Антіохійський, також єретик аріянський, мудруючи, забажав Константинопольського престолу задля багатства, тому що за царювання Констанція, сина Константина Великого, Церква Константинопольська була багатша від Антіохійської та инших. Через те Євдоксій, зневаживши престол Антіохійський, почав шукати Константинопольського. Про те довідавшися, антіохійці розгнівалися вельми на архиєпископа свого Євдоксія через зневагу Церкви своєї і вигнали його. Він же пішов прийняти престол Константинопольський, а антіохійці, зібравши собор, чинили спільним судом вибори, кого б замість Євдоксія вивести на престол. Було ж тоді серед них більше знатніших аріян, які могли багато, а православних було менше, і їх було зневажено, і називали їх євстафіянами через святого Євстафія, який був раніше архиєпископом антіохійським, він і у вигнанні постраждав за благочестиву віру. На тому соборі Мелетія святого ім'я у всіх на вустах було, і хотіли всі мати собі його архиєпископом, а найбільше аріяни його бажали, вважали-бо його однодумцем своїм і сподівалися, що до того ж їхнього мудрування приведе і євстафіян, і цілу Антіохію навчить догм аріянських. Склавши на нього спільний зібрання суд, підтвердили підписанням своїх рук і довірили святому Євсевію, єпископові Самосатському, мужеві правовірному, який на соборі тому був, — послали просьбу до святого Мелетія царською волею, привели його до Антіохії з великими почестями і зустрічанням народним. Його ж вхід у град описує Теодорит-єпископ так. "Коли прикликаний царем великий Мелетій до Антіохії наблизився, зустріти його вийшли всі, хто був священицтвом знаменитий, і церковні служителі, і всіх громадян багато, були ж і юдеї, і погани, які славнішого Мелетія бачити хотіли". (Доти Теодорит.) І посаджено було Мелетія святого на Антіохійського архиєпископства престолі яко мужа достойного, премудрого і святого. Про нього ж Єпифаній святий, який в ті ж часи був, свідчить, похвалами його прославляючи і кажучи так: "У великому пошанівку є серед нас муж цей [Мелетій святий] через добру славу, яка всюди про нього розходиться, бо життя його усталене, чесне, звичаї найкращі. Він любий народові за непорочне своє життя, яке всі божественними похвалами підносять". (Доти Єпифаній святий.) Настільки ж людям був любий, що на початку освячення його кожен із громади намагався прикликати його до свого дому, хотівши освятитися через його входження.

Прийнявши ж престол Антіохійський, Мелетій святий спершу навчав людей добродійного життя, звичаїв добрих, згладжуючи бунтівливий у серцях їхніх шлях до правовір'я: сподівався-бо святий, що коли спершу погані їхні звичаї виправить, наче терня й будяки із сердечної ниви виполовши, легше буде насіння православ'я посіяти в них. Тоді й Василія Великого, який з Єрусалиму до Антіохії прийшов, дияконом поставив. А святий Йоан Золотоустий, який тоді ще дитиною був і навчався книг, зустрів з ровесниками своїми на народній зустрічі Мелетія святого і хрещення святе від нього прийняв, і написав про нього пізніше у Слові похвальному, що після прийняття престолу Антіохійського через тридцять днів вигнали святого з церкви єретики, вороги істини. Бажали всі люди довідатися напевне, якого новий їхній архиєпископ ісповідання, і цим надокучали йому — тож зробив Мелетій святий у церкві проповідь Божого слова до народу, православну віру, на Першому в Нікейському вселенському соборі утверджену, прославляючи й ісповідуючи, що Отець Синові співістотний, співприродний, рівний, несотворений, але Творець усього творіння. Коли так святий велегласно народ поучав, архидиякон клиру антіохійського, що був єрессю вражений, підійшовши до свого архиєпископа, рукою своєю заткав уста йому, щоб не ісповідував ані не навчав правовір'я. Святий, уста маючи архидияконовою долонею загороджені, простягнув руку свою до людей, пальцями руки голосніше, ніж гортанним голосом ісповідуючи Пресвяту Тройцю, бо спершу показав три пальці, зображаючи три іпостасі Божественні, тоді, пригнувши їх, один лише показав палець, єдине у трьох зображаючи божество. Архидиякон же, те бачивши, залишив уста святого, взяв руку, утримуючи її від такого зображання пальцями Пресвятої Тройці. А святий, вільні уста маючи, язиком і голосом [правицю його тримали] Тройцю в Єдиному і Єдиного у Тройці благословляв і переконував люд, що слухав, щоб ісповідання, на Нікейському Соборі утвердженого, міцно трималися. Сповіщав же, що кожен, хто відкидає догми Нікейського собору, той від істини зовсім заблукав. І була така суперечка довго, архидиякон той або уста святителеві заслоняв, говорити боронячи, або руку його тримав, не даючи пальцям Тройцю утворити. Святитель же то устами, то пальцями своє православне ісповідання народові показував ясно. Тоді правовірні, яких єретики євстафіянами називали, возвеселилися радістю невимовною, бачивши такого на престолі апостольському благочестивого архиєрея, і від радости вигукували, помагаючи своєму пастиреві ісповідувати православ'я. Аріяни ж вельми засмутилися, вигнали з Церкви Божого архиєрея і почали його хулити всюди, називаючи його єретиком Савеліяна. Тоді намовили царя Констанція, щоб засудив Мелетія на вигнання у батьківщину його Вірменію.