Читати книгу - "Невситимі, Анна Мавченко"

Залишається тільки сподіватися, що масштаби цієї трагедії не катастрофічні.

- Але вам не варто цим перейматися. Зрештою, кожен сам вирішує, перед ким схиляти голову: демонами чи богами. Якщо ви впевнені у собі, боятися нічого, – підвищено веселим тоном заспокоїла нас Ейра.

- В собі ми, можливо, й упевнені, але в інших… – ми з Лідією переглянулися, думаючи про одне й теж.

- Немає застережень, що ми з Анною не станемо такими ж жертвами, як той бідолаха, – озвучила подруга наші спільні думки.

- Не переймайтеся цим. Ви під моїм захистом, а йти проти геомора, тим паче намісника, ніхто не насмілиться, – запевнив нас Рейван, що насправді не сильно заспокоїло.

- Отже, боги й демони – ваші альтернативні найвищі форми буття? – вирішила все-таки перевести тему розмови на менш моторошну, як мені здавалося.

- Майже, – кивнув чоловік. - Є ще ті, хто їх створив; ті, хто ніколи не являвся перед людські очі; ті, чия сила – безмежна і хто існував завжди, хто старший за всесвіт і планети, які тільки в ньому існують.

- Хто? – з дивним трепетом уточнила Лідія.

- Хаос і Вічність, – відповіла цього разу Ейра. - Вони Батько й Мати всього, що сьогодні існує. Вони породили світло і темряву, з яких постали світи й галактики.

- Звучить моторошно, – здригнулася подруга.

Я ж ухопилася за одне-єдине, що вже чула раніше.

За Вічність.

Якщо вірити словам Марфі, саме вона мене створила. Чи означає це, що я подібна до…

Ні, дурні, я б навіть сказала фантастичні й надто зухвало-сміливі думки лізуть у мою голову. Я – проста смертна, людина, якою завжди була й буду.

Напевно.

Після всього, що дізналася за останні кілька днів, важко самій собі відповісти на питання «хто я?». Ба більше, не впевнена, чи в цьому світі взагалі є люди, які володіють цією відповіддю. А якщо й так, не знаю, де їх шукати.

- Так тільки здається, – хмикнула Ейра, відповідаючи на заувагу Лідії. - Як я вже казала, ні Хаос, ні Вічність не втручаються в життя людей. Для цього вони створили богів. Можете обрати собі когось і молитися йому, якщо бажаєте. Адже ваші духи, якщо вони взагалі існують, тут абсолютно точно безсилі. А щодо демонів... Напряму вони не заподіють вам шкоди.

- Дякую, та ми однаково залишимося вірними своїй релігії, – за обох нас відповіла рішуче подруга.

Я лише злегка всміхнулася, знаючи, що вірна тільки самій собі. Духів насправді не існує, а довіряти богам, яких не знаю і які вибірково дослухаються до людських прохань, не хочу. Якщо раніше якось жила без підтримки вищих сил, то й тепер проживу.

«Але тоді тебе не оточували потенційні демоноприхильники» – уїдливо підказав внутрішній голос, і не можна було сказати, що я з ним не погоджуюсь.

Втім, цілком імовірно, я просто драматизую на фоні всього пережитого. Надто страшні речі довелося почути й побачити. Нормально, що в мені прокинулася через це песимістична параноя...

Довго засиджуватися не стала. Вечір вкінець зіпсувався, думки полинули не в те русло, та й сонливість почала невпинно звати до ліжка. Тому, попрощавшись, повернулася до своєї кімнати й умостилась на прохолодну постелю.

З голови не йшло побачене жахіття в тій залі. Набридливою мухою в голові літала й думка про без’язикого хлопчину. Невже він теж став жертвою подібного звірства? Чи, може, платою за якесь бажання? Хотілося вірити, що це не так. У мені вистачало наївності на пошук виправдань його пораненню, якщо це слово взагалі доречне в ситуації малечі.

Та разом із тим я більше не обманювала себе брехливими запевненнями щодо романтично-безтурботного майбутнього в дивовижному світі, сповненому магії. Натомість чудово розуміла, куди потрапила, на що наважилася й під чим підписалася. Ця частина континенту не глухий Мефес. Разом із реальною магією вона обіцяє реальні труднощі, реальні небезпеки й реальні дива – і не лише хороші.

Таке воно – доросле життя. Такий він – великий світ. Демони, маги, нявки – лише малий відсоток того, що мені доведеться побачити в майбутньому. І я мушу бути готовою до нових потрясінь, якщо хочу вижити й побудувати тут щасливе життя.

Але ж як усе складно тепер, коли мені відома правда про моє народження і коли світ проливає світло на весь той бруд і хаос, що тут твориться. Важко залишатися осторонь і вдавати, наче все нормально. Та й чи зможу я жити спокійно й почуватися повністю захищеною, знаючи, що завжди існуватиме ризик, небезпека, яку можуть становити навіть прості перехожі? Складно відповісти. Проте не дізнаюся, не спробувавши.

Від Автора!

Наголошую на тому, що всі біблійні образи введені в текст винятково з розважальною метою і мають контекстуальне значення. Не порівнюйте й не відносьте їх до канону! В жодному разі не сприймайте як пропаганду, насмішку чи заохочення! Це просто частина сюжету фентезі роману, а не змога зачепити чиїсь почуття!