Читати книгу - "Шибайголови, Олександра Малінкова"

ГЛАВА 32

Вероніка.

Ще один шалено-насичений тиждень  минувся, сповнений біганиною між інститутом та танцями. Щоденні шпички Емми. Вечірні заняття з Славкою та Деном, а більше немає особливо про що й розповідати. Єдина радість сестричка, яка приїхала щоб поздоровити маму з ювілеєм і трішки погостювати. 

Як же ж витягнулися пики Інки з Еммою коли Арт, новий хлопець Аліни, подарував нам обом по шикарному букету квітів. То він домальований за допомогою фотошопу кажете? Ну ну! 

Аліна обійняла мене ніжно.

- Тобі точно не потрібна допомога? - Запитала вона.

- Точно! - Кивнула я ствердно.

- Може поживеш у мене?

- А сесія? - З сумом зітхнула.

- Ну знаєш! Інколи життя важливіше! - Увімкнула старшу сестру.

То напевно вже й вона дізналася про той випадок.

- Алінко! Не бери дурного в голову! - Відмахнулася я й спробувала перевести все на жарт. - Швидше за все просто якісь п'яні підлітки невдало пожартували та перестаралися. Ти ж сама знаєш, наскільки наше містечко нудне. Тут якщо і відбувається щось то вмить обростає фантазіями з елементами містики! Розкажи краще про себе! 

- А що розказувати!? - Аліна встала й відвернулася до вікна. - Ти правда скажеш, якщо буде потрібна допомога?

- Звичайно! - Я посміхнулася.

Та пригоди наступні два дні нас самі знаходили. Спочатку у нічному клубі, в який ми втрьох увечері завітали. Аліни колишній вирішив нагадати про себе. Потім бійка, бо звичайно Арт не збирався за цим всім просто спостерігати. І якби не… знову ж таки Славка і Ден навіть не знаю чим би ця вся історія закінчилася. Адже сили були далеко не рівні.

Наступного дня, знову ж таки утрьох вирушили відпочити та трішки позасмагати на березі річки. І знову ця сімейка почала докучати, але цього разу вже не Емма, а Інка. От треба ж таке, щоб обидві мали настільки схожі характери!. Як не Емма так Інка, як не Інка так Емма. Нудить вже від їх кволо-відчайдушних спроб зробити підлість! Та хай ліпше вкусять себе за лікоть!

То слід зазначати зайвий раз, що Славка з’являвся виключно там де я?

От і зараз. Варто було мені відійти трішки від сестри з її хлопцем, й зануритися в теплу воду басейну, як він тут як тут. 

Повільно заходить у воду, не відводячи погляду від моїх очей. Оголене тіло: підкачане, красиве, навіть можна сказати досконале. На ньому зараз лише плавки, та й ті слабо можуть захистити від моєї фантазії… Бо мені страшенно подобається те що я бачу...

- Сховалася? - Посміхається й ще більше скорочує між нами відстань. 

- Від тебе сховаєшся! - Відповідаю й дивлюся йому в очі. 

- А ти хочеш? - Знову ця зухвала посмішка.

Ось він вже зовсім поряд біля мене. Тримається за бортик руками по обидва боки від мене.

- Ти обіцяв! - Нагадую йому, що має триматися на відстані.

- Я пам’ятаю! - Підіймає догори руки, плескає у повітрі, показує, що не торкається. 

Закусує нижню губу та ще й досі посміхається.

- Чого ти хочеш? - Примружую очі, цього разу мій погляд вже з підозрою.

- Багато чого! 

От же ж! Зараз так би й зарядила ляпаса по його зухвало-усміхненому обличчю. Не знаю, що  дратує мене зараз більше: його провокаційне поводження зі мною чи те, що не можу в цю мить задовольнити своє бажання. 

Він поряд, лише простягнути руку…

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍