Читати книгу - "Тінь корони, RIV"

       Поки друзі відвідували таверну, Ігвард вирушив до бібліотеки, де вже на нього чекав Місон. Великий книжковий простір був наповнений ароматом старих томів, а на столі розкидані різноманітні рукописи. Історик, зосереджений на своїх записах, підняв голову, коли король увійшов. «Вітаю, Ваше Величносте! Я щойно завершив написання главу про останню битву», — сказав Місон, відсуваючи вбік перо і показуючи королю аркуші з розлогим текстом. Ігвард сів поруч і уважно слухав. Історик з розмахом описував перебіг битви, малюючи карти та схеми, що ілюстрували ключові моменти. Ігвард слухав, кожне слово проникало в його свідомість. «Це важливі записи, Місоне. Ти робиш величезну справу для нашого королівства. Але, на жаль, мертвих цим не повернути», — сказав король, його голос звучав сумно, але спокійно. «Ви праві, Сір. Ця битва стала важким ударом для всіх нас. Але все одно Вас поважають», — із явним розумінням зауважив історик. Ігвард посміхнувся, але його погляд не став веселішим.

«Ваше Величносте, я був би вдячний, якби Ви дозволили мені записати й ваші особисті спогади про ці події», — додав літописець. Ігвард розмірковував кілька хвилин, а потім кивнув: «Задумка мені подобається, я подумаю про це, Місоне, але точно не зараз». Перед тим як вийти з бібліотеки, король помітив юнака, який перебирав книжки в дальньому кутку. «Хлопче, а ти…?» — запитав Ігвард. Хлопець, побачивши короля, ніби витягнувся із своїх думок і низько вклонився. «Ваше Величносте, я… я…» — ледве вимовляв він, його голос тремтів від думок про минуле. «Це Піт, слуга Томаса», — сказав Місон із-за спини. «А після того, як принц загинув, Піт став моїм помічником», — наближаючись додав він. «Зрозуміло. Тримайся, Піт, тримайся», — промовив король, поплескавши русявого хлопця із сірими очима по плечу. «До побачення», — сказав Ігвард і, відкривши масивні дерев'яні двері, вийшов до коридору, залишивши Місона та Піта наодинці. «Дивно… я й гадки не мав, що у Томаса був слуга. Ні, звичайно був, але ніколи не бачив. Аж цікаво» — думав король, поки йшов до своїх покоїв.

       Вісент чекав на короля біля дверей. Коли той наблизився, лицар промовив: «Ваше Величносте, є термінова новина. Грета поранили». Ігвард різко підняв голову. «Як це сталось?» — запитав він, прагнучи зрозуміти всю серйозність ситуації. «Це були розбійники, що напали на таверну», — відповів Вісент, відчуваючи гнів і хвилювання. «Але не хвилюйтесь, двоє мертвих і один заарештований. А що до рани, то вона не глибока». — додав він. Ігвард поспішив до кімнати, де лежав його Грет. Густан, стоячи поруч, намагався заспокоїти короля: «Не хвилюйтесь, це не смертельно. Він просто сильно втомлений, все буде добре». Ігвард глянув на Грета, який виглядав блідим, але був у свідомості. «Дякую, Густане», — сказав король, хоча у його голосі було відчутне полегшення, змішане з тривогою. «Як це сталось?» —  звернувся він до Лео, який сидів поряд. «Бандити напали на таверну», — пояснив той. «А Грет врятував мене від ножа» — додав. Ігвард зітхнув, але швидко підняв голову, сказав: «Добре, що все обійшлось». Він подивився на пораненого, а потім поспішив до своїх покоїв.

       Після того як він залишив кімнату лікаря, Ігвард помітив, як Лео також вийшов. «Все добре?» — запитав Лео, уважно спостерігаючи за королем. «Так, але дуже багато справ», — відповів Ігвард, намагаючись приховати втому, яка відчувалась у його голосі. «А ще я не хочу, щоб бандити нападали в моєму місті… у нашому місті. Тому посиль додаткові патрулі», — суворо наказав король. «Слухаюсь», — коротко відповів лицар, намагаючись заспокоїти Ігварда своїм впевненим тоном. Після невеликої паузи він додав: «До речі, ти останнім часом не тренуєшся. Як твоє плече?» Ігвард на мить замовк, його погляд став серйозним. «Плече трохи болить, але Густан каже, що все буде добре. Це лише питання часу», — відповів він із нотками впевненості. Тим часом, король думав про події дня. Бібліотека, зустріч з Пітом і поранений Грет — усе це давало багато приводів для роздумів. Але був ще один момент, про який йому потрібно було подумати, перш ніж залишити ці турботи позаду.