Читати книгу - "Останній письменник, Марек Краевський"

тринадцять чекали розвитку ситуації, не приховуючи зацікавленості в подальшому обміні словами та подальшому напруженні.

Скриптор різко підвівся.

– Ви ще не письменники! – вигукнув він. – Але будете ними! З цією метою ви сюди й прийшли! Письменник є кимось кращим за не-письменника! Чи буття не-письменником є прикрим?!

Він тицьнув кривим пальцем в Хіларі.

– Якщо це тебе засмучує… Якщо ти не хочеш бути оціненим… Якщо ти не хочеш змагатися з чоловіками…

Він вискочив з-за стола і ледь не підбіг до непокірного учня.

– Тоді тобі немає чого тут шукати! – прошипів він. - Розумієш?

У тиші було чути тихе дзижчання вічних лампочок. Скриптор дістав хустку й витер нею чоло.

– Ти можеш бути моїм слухачем, – сказав він з крижаним спокоєм, – коли станеш тут зараз переді мною і перед своїми колегами... Коли ти промовиш такі слова перед усіма: "Я чоловік, тому що я не приймаю розчарування і прикрощів. Я чоловік, бо хочу бути кращим. Тому що я хочу випробувати світ. І змінювати його.

Він схопив учня за плечі, що було явним порушенням недоторканності.

– Якщо ти скажеш це зараз, — прошипів Скриптор учневі в обличчя, — то залишишся з нами». А якщо ні…

– Не скажу.

Учитель відпустив учня. Той нахабнувато посміхнувся.

– Тоді геть! – вигукнув Скриптор. – Геть звідсіля!

Обличчя Хіларі зробилося багровим. Він пройшов повз вчителя й схопився за свій стіл. Той впав на підлогу з жахливим брязкотом. Через мить пролунав гуркіт, коли двері грюкнули об раму, здійнявши хмару штукатурки.

Скриптор озирнувся і подивився на обличчя інших учнів.

– Лялечка покинула нас, — сказав він. – Ми залишилися в чоловічій компанії. Беремося до роботи чи чекаємо, поки інша лялька на знак солідарності не попрощається з нами?

Хлопці дивилися на нього з очікуванням і занепокоєнням. Один із них, із виглядом ввічливого відмінника й завідомого підлабузника, розчулено посміхнувся.

З першого уроку креативного письменництва більше ніхто не пішов.

Заняття виявилося дуже вдалим. Скриптор, незважаючи на бунт Хіларі, оцінив його за власною шкалою як "близьке до ідеалу".

Його гарний настрій був зруйнований, коли він увімкнув фонокуляри, і був завалений масою огидних, перекручених літер, схожих на подрібнені, нанизані на нитку хітинові панцири.

Розділ 9

Зі споминів старого поліцейського ІV

– І що? Чи приходив Хіларі ще раз на урок після того, як ви вигнали його за двері? – запитав я. – Знаю, що ми трохи відійшли від основної теми, але все, кожна інформація... Мені може знадобитися в цьому розслідуванні, яке ви мені доручили...

Ми сиділи за кухонним столом Каміля Скриптора в його рядовому будинку на Олташині, у Вроцлаві. Як розповів мені хазяїн, він нещодавно виставив його на продаж за досить високою ціною. Зважаючи на відсутність інтересу до б/у сегменту, він навіть вирішив його трохи підфарбувати, щоб замаскувати різні недоліки, які різко контрастували з сумою запиту. Однак після пропозиції Петрі він відкликав оголошення і відмовився навіть від косметичного ремонту.

Потьоки на стінах і меблі виглядали похмуро - майже всі вони були покриті товстою плівкою. Це нагадало мені, старому копу, місце тортур, на яке якось натрапив. Такою забризканою кров'ю плівкою багато років тому був обклеєний гараж на вулиці Любуській, де було розчленоване тіло людини. Але про це я колись ще напишу.

Так, напишу! Сьогодні до мене прийшло розкішне письмове приладдя від ютландської компанії Rødgran: прозора авторучка, чотири блокноти в палітурці з екошкіри та чорнило з запахом сигарного диму. Коштувало воно багатенько – як будь-що елегантне та довговічне.

Я буду писати цією авторучкою, тому що мене спонукав літературний імпульс, тригер натхнення. Майстер Скриптор сам запропонував мені письменницьке стажування, тобто приватні уроки творчого письменництва від нього самого! Так!

Я погодився на такий своєрідний гонорар, плюс, звичайно, покриття всіх витрат слідства за мої детективні послуги!

Зараз все поясню тобі, любий Читачу. Ото ж, я прийняв пропозицію покинути свою сільську самотність у Великопольщі в обмін на уроки наррації і як приватний детектив провести неофіційне розслідування смерті трьох неологомахів: Наталії Підгребеннюк у Кракові, Кацпера Гебди в Сахаравілі та Олів’єра Неймана в Варшаві.

Приїхавши до Вроцлава з Великопольщі, я опинився на житловому масиві Олташин, а потім у цьому захаращеному і не дуже чистому рядовому будинку.

Там я вперше отримав особливий кубик з бездротовим зв'язком. Після прикладення його на власному фоні, я зміг встановити негайний зв’язок із Йонашем, сином Скриптора, до речі, непоганим програмістом. Таким чином я мав отримати від нього всю необхідну та актуальну інформацію. З’єднання було безпечним і зашифрованим.

Отримавши цей подарунок, я зосередився на розмовах з письменником. Я годинами сидів з ним за одним столом, записуючи його виповіді та вказівки.

Іноді я лише робив зі свого кухля ковток поганого зеленого чаю і відганяв клуби диму з цигарок, недопалками яких господар швидко наповнював недбало вирізану з люксферів попільничку, якій, мабуть, було більше сотні років.

Роблячи це, він дуже змістовно розповів мені про події останніх трьох тижнів.

– Так, цей Хіларі уроків більше не пропускав, – нарешті відповів він на моє запитання. – Гадаю, його переконав батько, якому я одразу повідомив про поведінку непокірного сина. – Він глибоко вдихнув. – Хлопець прийшов на наступний урок і перед усіма вибачився переді мною. Я не сумнівався, що він це зробить. Мене лише здивувало і навіть трохи засмутило його зовнішнє перетворення... Я вважав це черговою провокацією... Або якоюсь насмішкою.

– А що це була за метаморфоза? – запитав я.

– На ньому була сукня, — відповів письменник. – І він удавав з себе дівчину. Неприродно високим жіночим голосом він вибачився переді мною за свою поведінку. Його ставлення було, мабуть, артистичним перформансом. Безумовно, це було висміюванням моїх висловлювань про мужність. Про мужність, про випробування світу… – Скриптор зі свистом випустив дим. – Це маленьке лайно мене дратувало, зізнаюся. На другому уроці він знову вів дурні дискусії, закочував очі, хитав стегнами. Але я не міг його викинути тільки тому, що він вдає з себе дівчину. Я можу скільки завгодно говорити про чоловічі достоїнства, але я не можу дискримінувати того, хто приймає тему занять, навіть якщо стиль його одягу різко контрастує з цією темою.

Мені спало на думку, що сам Скриптор впадає в суперечливість, і що його лицемірство легко викрити під його поверхневими тирадами. Однією з чоловічих чеснот, на думку педагога, є "мужність, або випробування світу". Хіба Хіларі