Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 42: Старий маг

Її розповідь про бачення та кристал викликала серйозну стурбованість серед присутніх. Маги, вбрані в темні, закриті мантії, уважно слухали кожне слово королеви, обмінюючись занепокоєними поглядами. Один із них, старший і найбільш досвідчений, підійшов ближче і, нахилившись, сказав: 

– Королево, те, що ви бачили, може бути ключем до збереження їх душ... Ми маємо діяти швидко, інакше те, що було пробуджено, може знищити усе королівство. Але перш ніж почати будь-які дії, ми маємо знайти спосіб підтвердити, чи є душі драконів ще живими. 

Ервін пильно подивився на магів, його обличчя було темне від тривоги, але глибоко в душі він сподівався на диво. Він міцно стиснув руку Августи й тихо прошепотів їй. – Ми дізнаємося правду. Я не дозволю, щоб ще хтось постраждав. 

Маги південного королівства зібралися в стародавній вежі, куди їх привів Ервін разом із Августою. Стіни кімнати були прикрашені магічними символами, що сяяли слабким світлом, а на підлозі була намальована складна руна. У центрі цього стояла Августа, трохи знервована, але водночас рішуча. 

Один із старших магів на ім'я Ельсар, що носив довгу чорну мантію з золотими візерунками, підійшов до Августи та м'яко поклав руку їй на плече. 

— Королево, цей ритуал потребує глибокого занурення у ваш внутрішній світ, — сказав він спокійним, але проникливим голосом. — Ми допоможемо вам віднайти відповіді, які ховаються в глибині вашої свідомості. Але будьте готові, ви можете побачити більше, ніж очікуєте. 

Августа кивнула, дивлячись на Ервіна, який стояв поруч, знервовано стискаючи свої кулаки. Вона відчувала його підтримку, хоча знала, що цей шлях вона має пройти сама. Ервін, хоч і не показував своїх почуттів на обличчі, не міг приховати хвилювання за свою королеву. 

Маги почали ритуал, тихо шепочучи стародавні слова. Повітря в кімнаті стало важким, насиченим магічною енергією. Вогні, що висіли на стінах, затремтіли, ніби під тиском незримого вітру. Навколо Августи з'явилося світло, спочатку слабке, але з кожною секундою воно ставало все яскравішим. Августа відчула, як її тіло стає легким, і незабаром вона більше не відчувала підлоги під ногами. Світло стало таким яскравим, що Августа заплющила очі. Але в темряві її розуму почали з’являтися образи… Вона відчула, як її тягне вниз, у щось глибоке і холодне, ніби сама темрява кристалу огортала її свідомість. 

— Зосередьтесь на кристалі, — промовив маг, його голос ніби лунав здалеку. — Дозвольте йому провести вас у глибину істини. 

Августа була глибоко занурена в ритуал, оточена магами з Південного королівства, які намагалися допомогти їй побачити більше про кристал і його зв'язок із батьками Ервіна. Вогні магічних символів миготіли навколо неї, і вона відчула, як її свідомість все глибше занурюється у візії минулого. Спершу вона побачила тихі, темні коридори монастиря, а потім картину змінилася: два величезні дракони боролися з невідомою силою, сповнені рішучості, але водночас відчутно втомлені. 

Це були батьки Ервіна. Вона відчула їхні емоції — біль і сум, але й надію, що їхня жертва не буде даремною. У їхніх очах промайнули останні моменти життя, коли вони увійшли в кристал, закривши в ньому щось жахливе, щось настільки темне, що його звільнення могло б знищити весь світ. 

Та раптом у її візії все змінилося. Кристал, в який вони увійшли, здавався живим. Вона бачила, як душі драконів не зникли, а залишилися всередині — нерухомі, заморожені, але все ще живі. Августа зрозуміла, що їхні душі не загинули, а були лише ув'язнені в кристалі разом із тією темною силою. Цієї миті вона відчула дивний зв'язок — ніби ці душі кликали її, просили про допомогу. 

Раптом магічне коло навколо Августи засвітилося сильніше, а її тіло затремтіло. Маги навколо злякалися, і старший маг вигукнув: –Щось пішло не так! Ця сила надто велика! 

Августа розплющила очі, схопивши себе за голову, і крізь біль, що пробіг її скронями, вимовила – Дракони живі… Їхні душі в кристалі… Але там є щось інше, щось… темне… 

Маги перезирнулись між собою. Всі вони розуміли, що це відкриття може мати страшні наслідки. Ельсар схилив голову, його очі блищали, мов він знав більше, ніж говорив раніше. 

– Ти навіть не уявляєш, що ти щойно відкрила, королево, — тихо промовив він. – Якщо ці душі пробудяться... якщо вони знову почнуть діяти, то це призведе до незворотної катастрофи. Дракони були замкнені не просто так. Вони пов'язані з найстрашнішими таємницями цього світу. 

Августа відчула, як мороз пробіг по її спині. Чому? — запитала вона, ледве стримуючи хвилю емоцій. – Чому їх замкнули? Що саме вони зробили? 

Маг на мить замовк, потім глибоко зітхнув. – Це... це прокляття стародавніх. Їхнє пробудження може означати кінець усього, що ми знаємо. Не тільки для нашого королівства, але й для всіх земель. Ми на межі прірви, і лише ти тепер здатна зупинити це, королево. 

– Зупинити? — вона знову відчула холод у грудях. – Як? 

– Це ще не ясно, — відповів маг, нахмурившись. Але це завдання може бути єдиним способом уникнути повного руйнування. Ми маємо знайти більше відповідей... і діяти швидко. 

Напруга в повітрі посилилася. Августа зрозуміла, що це відкриття може змінити все — не тільки її життя, але й долю цілого світу. 

Ервін був приголомшений. Він підійшов до Августи і ніжно обійняв її, відчуваючи тривогу та біль через її бачення. Він зрозумів, що це означає.

 І тепер перед ним стояв складний вибір: чи намагатися звільнити душі своїх батьків, ризикуючи всім, чи залишити їх ув'язненими в кристалі, щоб світ не зіштовхнувся з давнім злом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍