Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 43: Почуття Короля

Ервін відчував вагу обов'язків на своїх плечах. Тривожні новини про ритуал не давали йому спокою. Маги зібралися в темній залі, освітленій лише декількома свічками. Їхні обличчя відбивали всю серйозність ситуації, коли один із них підійшов до короля. 

— Ваша Величносте, — почав найстарший маг із глибоким занепокоєнням в голосі. — Ми провели ритуал із королевою, але її людська природа не дозволяє їй далі занурюватися в це без великої небезпеки. Єдине, що може зміцнити її силу і зв'язок із вами, — це повне єднання. Ваша дружина має стати вашою в усіх сенсах. 

Ервін нахмурився, відчуваючи, як його серце стискається від цих слів. Він знав, що їхнє весілля не завершилося тією близькістю, яку вимагав звичай. Вони ще не були справжньою родиною, і тепер це набувало зовсім іншого значення. 

Маг продовжив, – Якщо цей зв'язок не буде зміцнений, далі проводити ритуали стане надзвичайно небезпечно. Її людська кров може не витримати. Але якщо ви будете разом, ваше драконяче походження зможе підтримати її. 

Ервін замислено зітхнув, не в змозі приховати турботу. Він завжди намагався бути обережним із Августою, дозволяючи їй пристосуватися до нових обставин. Але тепер ситуація вимагала іншого підходу. Він зрозумів, що не тільки її життя, але й доля всієї королівської династії залежить від їхнього союзу. 

— Це буде її рішення, — відповів Ервін, дивлячись на мага. — Але я подбаю про те, щоб вона розуміла наслідки. 

Старший маг знову нахилився ближче:
– Ви не розумієте, Ваша Величносте. Якщо зв’язок не буде зміцнений, якщо її душа не отримає підтримку вашої сили… вона може загубитися між світами. 

Ервін знову сидів у своєму кабінеті, повний сумнівів. Його обов'язок як короля був захистити королівство та свою дружину, але щоразу, коли справа доходила до Августи, його розум і серце починали розходитись. Він був впевнений у своїй силі, в своїй здатності захистити її від будь-якої загрози, але з іншого боку... його страхи. Страх втратити її, як втратив батьків, страх, що їхня близькість може накликати ще більшу небезпеку. 

Він не міг ігнорувати того факту, що їхній союз ще не був завершений, і це давало магам привід вважати, що їхня зв'язок слабший, ніж міг би бути. Августа була людською, крихкою, але сильною водночас, і він боявся нашкодити їй, вступивши у повноцінний шлюб. 

– Що, якщо вона не готова? – думав він. Його розум не давав йому спокою. – Що, якщо я зроблю щось неправильне і зруйную все, що ми намагаємось побудувати? Він закрив очі, намагаючись знайти хоч якусь ясність. 

Його думки металися між минулим і теперішнім. Він пам’ятав ніч, коли клявся, що не примусить Августу до нічого, що вона не захоче. Але тепер… Що, як саме її життя залежало від цього? 

Його серце наповнювалось любов'ю і турботою про Августу, але щоразу, коли він збирався підійти до неї ближче, у ньому прокидалась тінь минулого. Він знав, що має довіритись своєму інстинкту, але цей інстинкт йому підказував одночасно і захистити її, і тримати відстань. 

Ервін відчував внутрішню боротьбу між королем, який повинен виконати свій обов'язок, і чоловіком, який просто хотів дати своїй коханій безпеку і спокій. 

Його серце здавалося полем битви, де обов’язок і кохання стояли один навпроти одного, готові схрестити мечі.

– Я не можу втратити її, – подумав він, стискаючи кулаки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍